Історія – баба невірна,
Підступна повія вона.
Живеш собі тихо та мирно,
Бабах! – і життя іде на...
Великий народ – він як пиво,
А наш - взагалі як шмурдяк.
Йому, щоб було все красиво,
Потрібно бродити. Ще й як!
З коханкою ти наодинці
Чи п’яний лежиш в бур’янах,
Бац! - думка: „Та ми ж українці!” –
І знов все життя іде на...
Хто ж стане орать чи, там, сіять,
Чи в мери, скажімо, піде,
Коли він онук гречкосія,
Який не мав в хаті біде?
Хто з наших бариг, крутих перців
Повірить, якщо скажеш ти,
Що прадід його був не герцог,
А дулі коровам крутив?
Якій телезірці з екрану
Проникнуть у мозок слова,
Що бабка її - теж путана,
Хоча все ж не з кожним спала?
У нас завжди мода на цацки,
Понти від народження в нас.
Нам треба як в Грузії братській:
Хто має штани – той вже князь.
В штанах, без штанів... Це свобода!
Тут кожен вирішує сам.
А от родословна народу –
Це вам не халам, блін, балам.
Це, мать її так, теорема,
Її не рішиш від балди.
А то хтось поліз без системи -
І вивів, що всі ми жиди!
Ще корчив із себе пророка –
Мовляв, ось і сенс вам, і суть.
Не можна з людьми так жорстоко,
Не всі таке перенесуть.
Але ми про це вже писали,
Тому повторятись не слід.
На Заході предків шукали,
Розкопували Ближній Схід,
Копали в Москві (пуста справа!),
В Америці (просто шиза!)...
Тут хтось подивився направо
І пальцем туди показав.
А там же ж як у вінегреті!
А там – Матір Божа! – таке...
Корейці сидять в Інтернеті,
Японці бухають саке,
Китайці збирають „Феррарі”,
Орудуючи молотком,
Індуси – чи як їх там? – в сарі
І сніжна людина з хвостом.
І їх же мільйони, мільярди!
Культурка якась у них там
Не дуже... не те щоб... та варто
До них придивитися нам.
Воно, звісно, Азія дика,
По-нашому – майже село,
Але є одна заковика,
Чому воно нам підійшло.
Вони ж ще давніш за євреїв
Повилізли рачки з кущів,
І мати таку епопею
Не кожен народ заслужив.
У них були порох і храми,
Палаци та водопровід,
Коли інші били в тамтами
Та їли жінок на обід.
І ми вам на те натякаєм,
Що теж не з повітря взялись,
І водопровід ми теж маєм,
І щось будували колись.
Як в них, в нас є гідність та спокій,
Ми теж робим все не на мить.
У них все стоїть сотні років,
І в нас роки з три простоїть.
У нас теж на автозаводі
Кувалда – деталь головна.
Тому і Китай у нас в моді,
Хоч ліпить він все із лайна.
І пороху ми наховали
На артилерійських складах.
Такі феєрверки вчиняли,
Що навіть в Америки жах!
В нас чисто азійське завзяття
І, не вдаючись до дрібниць,
Ми з тими китайцями - браття
(Загляньте до наших крамниць).
То, може, ми всі – азіяти?
(В Європі ж нема що ловить).
І треба нам з рідної хати
На Схід братній погляд встромить?
Коли вони світ завоюють,
Чому дуже скоро бувать,
То, може, хоч нас не зґвалтують,
Як приймуться всіх нагинать.
А тут хтось з народних посланців
Недавно про Будду згадав.
Вони в Раді, звісно, зас..анці,
Та з цим ходом хлопець вгадав.
Вгадав, що буддизм нам як рідний,
Оскільки сповідує лінь.
Дурний ти, чи хворий, чи бідний –
Лягай... медитируй... амінь!
І шо тобі уряд їх ..раний,
І шо їх парламент тобі,
Коли ти приліг на дивані
І сном сказав „ні” боротьбі
За ціни, роботу, зарплату,
За воду, тепло і за газ...
Он бачиш, проблем як багато,
А Будда їх вирішить враз.
Беруть хабарі бюрократи,
Безчинствують звично менти,
А ти – нишк до рідної хати...
Приліг... і начхав на них ти!
І дешево ж! Хоч і сердито.
І зручно державним мужам,
Коли народ тихий, не битий,
Готовий для хтивих бажань...
Нехай вони там не зітхають,
Що Будда тут викличе сміх.
Вони ж і без Будди нас мають.
Безкарно. Безбожно. Усіх.
