Написати цей текст мене спонукала стаття Іванівни «Уважаемый персонал Дурдома!» (http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/5946.phtml), в якій вона пропонує сформулювати питання до Юлії Тимошенко. За всієї моєї поваги до автора, дозволю собі висловити свою точку зору.
 
Неформальна зустріч політика такого масштабу з пересічними громадянами – це унікальний прояв звротнього зв’язку. І ми маємо скористатися нагодою, аби висловити своє бачення проблем і міркування по їх вирішенню. Звичайно, якщо ми маємо таке бачення і певні пропозиції. А не лише задати питання.
 
Саме тому я наважився запропонувати дурдомівській громадськості проект пропозицій у «першому читанні», який після змін і доповнень наші представники порекомендували б Юлії Володимирівні. Звісно, я не в змозі охопити увесь комплекс проблем і можу помилятися у виборі способів їх вирішення. Тому прошу сприймати цей матеріал як сировину для подальшої обробки.
 
Тепер по суті.
 
Ми не повинні плекати ілюзії, що цю орду можна усунути від влади кавалерійським наскоком. Вони вчепилися мертвою хваткою і заради збереження влади підуть не лише на незаконні, а навіть на злочинні дії. Отже, слід налаштуватися на довгу, копітку, важку, а можливо й небезпечну роботу. Доброзичливий, життєрадісний Майдан-2004 не повториться. Знадобляться більш жорсткі заходи: акції громадянської непокори, масові маніфестації, страйки. Зрозуміло, в межах поки що чинного законодавства.
 
Для цього потрібна довіра людей, а от з цим проблема, бо Ющенко зробив дуже ефективне антимайданне щеплення. Та йти
до людей усе одно треба, але потрібно визначитися з чим йти і в який спосіб.
 
1. Треба запропонувати суспільству конкретний план демонтажу олігархічної системи як чинника економічних та соціальних диспропорцій і нестабільності. Бізнес має бути реально відокремлений від влади.
 
В запропонованому плані підприємець має побачити гарантії існування і розвитку свого бізнесу. Пересічний громадянин – усунення соціальної прірви між правлячою верствою і звичайним людом. Суспільство в цілому – гарантію прав і свобод, що забезпечується судовою системою, залежною лише від закону. І тут потрібні не загальні гасла, яким мало хто повірить, а конкретний план дій, здатний мобілізувати людей.
 
2. В протистоянні з владою треба грати на випередження. Янукович проштовхує ідею прийняття змін до Конституції на референдумі. Поки що немає проекту цих змін, але неважко здогадатися, якими вони будуть. Ви критикуєте саму ідею прийняття такого документу на референдумі, і це правильно. Але було б доцільно запропонувати свою концепцію змін до Конституції, які передбачали б не декларативне, а справжнє народовладдя, безпосереднє й безперервне. Таку концепцію можна оприлюднити в Інтернеті для широкого обговорення. Цим Ви б не лише випередили Януковича, а й підготували б громадську думку для несприйняття його проекту.
 
3. Слід організувати ефективну агітаційно-масову роботу. На телевізійні ток-шоу направляти найкращих полемістів, які б переконливо доносили до глядачів позиції, зазначені у п.п.1,2.
Треба бути готовими до того, що доступ на телеканали буде вкрай обмеженим. Відтак, слід розгорнути якісну роботу в Інтернеті, адже Інтернетом користується понад 15 млн. українців, і нехтувати такими можливостями просто гріх. Стан справ у цій царині точно визначила Ivanovna в «Обращении» http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/5789.phtml.
«Ваш личный сайт поражает унылостью. Сайт Ваших прихильників, весь в розовых сердечках, больше напоминает гламурную иконку, перед которой бьют истовые поклоны те, кто на Вас молится».
Персональний сайт Юлії Тимошенко має бути гострим, цікавим дискусійним майданчиком, який привабив би небайдужих розумних людей. Це ж стосується і регіональних партійних сайтів. Такі інтернет-майданчики крім виконання агітаційних функцій були б ще й джерелом нових ідей і нових людей, здатних втілювати ці ідеї в життя.
Не варто нехтувати й таким інструментом як листівки, в яких оперативно коментувались би «проколи» влади. А таких «проколів» - хоч греблю гати. Звісно, зміст таких листівок має бути лаконічним, без зайвої патетики, з аргументами, що сприймаються пересічним громадянином. Бо неякісна, халтурна агітація дає зворотній ефект.
Пропагандистську роботу слід проводити постійно, а не лише під час виборчих кампаній.
 
4. Слід ретельно підготуватися до місцевих виборів. Зважаючи на шахрайський закон про місцеві вибори, до майбутніх членів ДВК висуваються високі вимоги стосовно їх кваліфікації, принциповості і сумлінності. Майбутніх членів ДВК треба підбирати вже зараз, а не поспіхом в останню хвилину, як це робиться зазвичай. В результаті такого поспіху до дільничних комісій часто потрапляють випадкові люди, які не мають ані досвіду, ані кваліфікації, ані сумління. З єдиною метою – заробити на виборах.
Виявляти потрібні кадри можна, окрім іншого, на тих же інтернет-майданчиках, про які йдеться в п.3.
Аналогічні, але значно вищіі вимоги мають ставитися до кандидатів у депутати місцевих рад.
 
5. Необхідність проведення якісної агітаційно-пропагандистської роботи ставить високі вимоги до організаторів цієї роботи. Тут неприпустимі формалізм і шаблони, які ми спостерігаємо протягом останніх років. Не виключено, що доведеться добре почистити «авгієві стайні» партійних функціонерів. Слід підбирати принципових людей, які мають свою думку і можуть її аргументовано відстоювати перед партійним керівництвом. Варто керуватися головним постулатом науки про опір матеріалів (російською – сопромат): спертися можна лише на те, що чинить опір.

 
От такий далеко не повний перелік проблем, які, на мій погляд, потрібно вирішувати. Гадаю, що колеги його суттєво розширять.
 

PS
Я уважно прочитав попередні матеріали й більшість коментарів до них. На жаль, коментарі, що стосуються безпосередньо теми, тонуть в зливі дотепів, ярликів і навіть образ, якими завзято обмінювалися «юльки», «даунбаси» і «противсіхи». Якщо обговорення триватиме в такому ж ключі, ми навряд чи зможемо виробити адекватну позицію, з якою наші представники підуть на цю зустріч.