Надійшла черга стоднівку святкувати уряду Азарова. Для початку вирішили на розширене засідання Кабінету Міністрів не допустити журналістів. Банально не вистачило місяця. За Кучми та Ющенка всім журналістам у тому ж залі вистачало, а зараз – ні. Напевно результат того, що у нас найбільший і найчисельніший уряд у Європі! І до чого тут цензура? Сказано ж – немає місця!
Підбив підсумок урядових здобутків прем’єр Азаров цитатою зі Сталіна: «жить стало вєсєлєє, жить стало лучше». Цей «крилатий» вислів вождь комуністів виголосив у 1935 році напередодні масових розстрілів. Важко уявити, щоб канцлер Німеччини Ангела Меркель підбила підсумок роботи Федерального уряду цитатою з Гітлера. Але це емоції, які не можуть зачепити коаліційний уряд, куди входять і комуністи - зодчі першого пам’ятника Сталіну в Україні.
Достатньо перечитати біографії міністрів, щоб лише утвердитися у думці, що ці люди не можуть бути носіями іншого світогляду, крім «совєтського». Чи це «молодий реформатор» Тігіпко, що гартував свій духовний світ, як заввідділу пропаганди та агітації, а опісля як перший секретар обкому комсомолу. Чи це Ніколай Азаров – уродженець Калуги та геолог із Московського університету часів глибокого брежнєвізму. Чи Анатолій Толстоухов, який після Орловського педінституту закінчив ще й Вищу партійну школу КПРС. І так далі, по списку. Усі ці люди фізично пов’язані з Радянською Росією. «Москва. Как много в этом звуке для сердца» їхнього сплелося. Не в плані того, що багато з них є етнічними росіянами чи православними русофілами. Духовно і світоглядно - це команда однодумців, яка вийшла із совка, але совок з них ніколи не виходив.
Тому немає чого дивуватися, коли коаліційні більшовики приймають постанову про святкування річниці ленінського комсомолу. А тепер ще й постанову про виділення купи грошей на річницю сталінського міфу для лохів – стаханівського руху. Навіть пам’ятник планують. На макеті – єгипетська піраміда а-ля терикон, Стаханов з молотком і «звізда» горить на чубчику піраміди. Будь-який шахтар знає, як Стаханов у тому ж «веселому» 1935 році за зміну добув 102 тонни вугілля замість нормативних 7. Ціла зміна шахтарів по-рабськи укріпляла й очищала забій від породи, аби одному Стаханову компартія записала їх норми в його «рекорд», надала квартиру, титули і зробила його святковим алкоголіком, якого мов циркового ведмедя, возили по Союзу. Пересувний біг-борд того часу з агітацією усім виконувати «стаханівську норму» як щоденну. Закінчив трагічно – у психіатричній лікарні у відділі хронічних алкоголіків. Для чого ж ця зі сталінських тридцятих совкова «туфта» мільйонерам Фімі Звягільському та Ренату Ахметову? Для чого капіталістам ця нафталінова радянська пропаганда? Якось молода регіоналка Олена Бондаренко на критику комуністів, як союзників Партії Регіонів, коротко відповіла: «Они – наши духовные отцы». Комуністичний агітпроп на службі «уряду реформаторів» та партії крупного капіталу!
«Попєрєдня влада дєрла трі шкури з бізнесу» - виголосив прем’єр-міністр Азаров на святковому засіданні уряду. Якщо у реального бізнесу поцікавитися про останніх 100 днів, то можна дізнатися і про чотири, і п’ять здертих шкур. Але це – квіточки, а от ягідки будуть тоді, коли новий Податковий кодекс від уряду Азарова стане реальністю. Московська опричина часів Івана Грозного виглядатиме історичним ліберальним періодом. Податкова міліція отримає усі права допитів, збору інформації, стеження і слідства. Не менше, ніж НКВД. Дерти більш ніж три шкури будуть із реального бізнесу, а от крупних акул знову не чіпатимуть. Якось за ніч із документу зникла норма податків на розкіш та багатство. Працюючі поділяться з багатими. Уряд буде латати діру соціально-комуністичного популізму грошима тих, хто реально працює. А доповіді про ліберальні структурні реформи у виконанні Януковича можна залишити для вух Заходу.
Не дивно, що навіть у телекартинці засідання уряду нагадують звіти партгоспактиву перед ЦК. Хто не пам’ятає, або не знає як це виглядало - може подивитися такі «засідалова» у старих совкових кінофільмах, яких за останні 100 днів стало у рази більше на національних телеканалах. Президент на цьому святковому зібранні виглядав як справжній Генеральний секретар. А ще сто днів тому тут була парламентсько-президентська республіка, де уряд був самостійна головна гілка влади! Кремлівська формула «вони хочуть правити як Сталін, а жити – як Абрамовіч» уже підходить і до української влади.
