...Чим відрізняється рік 2010 від 2004-го? Ну, в найголовнішому...
Восени 2004-го я в саду Шевченка, що біля Університету (харків"яни зрозуміють), зустріла давню товаришку. Не близьку і не далеку - так собі, колишню колежанку. Перші кілька хвилин - звичайний обмін етикетними фразами, ля-ля-ля, маєш гарний вигляд, а чула, що N одружився, а Y захистила кандидатську, а те, а се... І раптом колежанка нахиляється до мене й зі змовницькою ґримаскою шепоче мені до вуха: "Післязавтра Ющенко приїздить, мітинґ на майдані Конституції, знаєш?!"
Ім"я Ющенка вона вимовила з таким пієтетом, ніби йшлося про її улюбленого Тома Круза.
Маленька заувага: до того часу жодної політичної заклопотаності за моєю приятелькою ніхто не помічав.
 
Тоді, у 2004 році, нам блокували надходження інформації. Затято і вперто блокували, забувши, що заборонений плід - найсолодший. Але вона, інформація, просочувалася крізь найвужчі шпарини, люди полювали на неї, спрагло хапали, поширювали, насолоджуючись відчуттям причетності.
Тепер, у 2010-му, УСІ ЗНАЮТЬ УСЕ.
І ВСІМ ДО ВСЬОГО ПОФІҐ.
І моя давня товаришка - якби нам зустрітися знову - я певна, говорила б на зовсім інші теми.
 
...Це так, чергова коротенька нотатка на тему, обсмоктану багатьма.
Від заборон і від гонінь люди (і народи) твердшають вдачею, загартовуються, стають підібраними, зосередженими, хижими.
Від надміру свободи дух робиться кволим, холодним і драглистим.
 
Вседозволеність розбещує.
Утім, далекосяжні висновки - передчасні.