ДЕМОКРАТІЯ
Що таке демократія? Звідки взялася?
 
Взялася вона з Греції (В Греції усьо єсть! )
Не з нашої, правда, а з античної. В Древньому Світі взагалі ніякої демократії не було. Ні в Єгипті, ні в Месопотамії. А в Греції раптом завелася.
І з цієї грецької демократії бере початок вся наша сучасна “європейська цивілізація”. (Нікому навіть в наркотичному маренні не спаде на думку в даному факті сумніватися – а це що-небудь, але означає).
Чому?
А ось чому.
В Єгипті, Шумері, Аккаді, Вавилоні та інших персіях державний лад був простим, традиційним. Природнім, можна сказати.
На троні сидів Найголовніший – і всі його слухалися. Якщо фараон сказав, що всі через три дні стануть щасливими – значить, так воно і є! А хто не стане – того в баранячий ріг! І ніхто не заперечував. Піддані робили тричі на день “Ку!”, кланялися і раділи життю. Тому що діватися було нікуди. Спробуй, втечи куди-небудь з Єгипту – ага…
Тебе навіть ловити не стануть: сам з пустелі назад приповзеш.
Коли виживеш.
В Малій Азії було чуток полегше (не даремно ж вона Мала!). але не так, щоб надто аж. В цілому ж скрізь зовсім по Станіславу Єжи Лєцу: “припустимо, пробив ти головою стіну. І що ти будеш робити в сусідній камері?”
Нікуди було втікати.
І навіть не стільки нікуди, скільки безнадійно. Куди не втікай – майже напевно доженуть, то який сенс тікати…
Ніхто особливо і не тікав.
А коли від влади не втечеш, так у гомосапієнса на вибір: або з владою воювати, або владі скоритися. Воювати – це, тіпа, повстання Спартака, “втеча на ривок” рабів на свободу: всі знають, чим скінчилося. Не тільки руський бунт буває “бессмысленным и беспощадным”. Єгипетський також. Та й інші… Погеройствують… помірно, а потім – все з початку і те ж саме.
Звичайна, так би мовити, справа. Наскрізь житейська…
А в Греції все виявилося не так.
Правда, не з Греції все почалося…
Взагалі, невідомо з кого – давно це було: в Східному Середземномор’ї винайшли мореплавство.
Глянемо на карту.
Вся східна частина цього Понту (блін, як же його греки-то прозивали?..) являє собою суп, що називається, з галушками. Дуже густий.
Тепле, курортне море, нафаршироване по самісіньку зав’язку купою дрібних островів. Гомосапієнси освоїли ці острови ще в первісні часи. Чи то на плотах, чи то взагалі плавом… Не суть.
Але район для плавання – найсприятливіший. Басейн в дитсадку, “жабенятник”. Не Тихий Океан, не Карибське море з його ураганами. Пливи в будь-який бік – куди-небудь, але неодмінно потрапиш. Ну й… плавали!
І все б було як завжди, але у цього дивного “жабенятника” виявилася одна особливість.
Острівним вождям, царям ВИЯВИЛОСЯ НЕМОЖЛИВИМ КОНТРОЛЮВАТИ СВОЇХ ОДНОПЛЕМІННИКІВ!
Неможливо в такій же мірі, як на материку. Там, як вище відмічено, – далеко не втечеш так просто. Скрізь “государевы люди”.
А тут: добіг – буквально, бігом! – до будь-якого берега острова, сів у рибальський човен і – поминай, як звали! І головне, що на суші неможливо в принципі: коли ти встиг сховатися за лінію горизонту, фіг хто тебе потім знайде! Хіба що випадково. Тому що неможливо уявити, куди ти чкурнув… Та на всі чотири боки!
Тобто, влаштувати на островах монархічну ідилію в дусі якоїсь деспотії типу Єгипетської, виявилося в принципі неможливим! Якщо, наприклад, який-небудь Одіссей, правитель Ітаки, раптом отримає гідравлічний удар в голову і оголосить своїм підданим, що “бурундук – пташка!” – реакція буде адекватною: дурень.
А спробує він насаджувати сію істину силою – так від нього просто почнуть розбігатися. Чого під дурнем ходити, коли поряд інших островів навалом?
І був ще один нюанс.
Жителі Східного Середземномор’я винайшли МОРСЬКЕ СУДНО – без нього мореплавство неможливо запровадити. Коли конкретно – також достеменно не відомо. Але це нам і не важливо.
А важливо ось що.
Капітан корабля – верховна влада на борту. Батько, мати, брат, цар, Бог і воїнський начальник в одному флаконі.
Тобто, те ж саме, що й фараон Єгипту. Різниця – тільки в кількості підданих. Та ще плюс те, що в першому ж порту, коли команду не влаштовує твоє правління, всі можуть злиняти тихцем на берег і не повернутися. Запросто! Тут, хоч-не-хоч, а думати доводиться.
Головою.
А не тільки кепку на ній носити.
Та ще й, до того ж, кораблем-то правити потрібно по-справжньому, на повному серйозі. А не сидячи на троні під опахалом. Море, блін, воно не жартує.
Та й рядовий мореман – це вам не тупий селюк. Моряк, по суті своїй, це той самий марксів пролетарій, “якому нічого втрачати, крім своїх кайданів”. Тобто, команди тих перших кораблів древності були ще й ПЕРШИМИ на Землі РОБІТНИКАМИ, а не ідіотами від сільського життя.
Коротше, “відсоткове співвідношення” прошарків населення “народів моря” виявилося сильно відмінним від “сухопутних”. Середній клас у них виявився розвинутим, на відміну від воєнних царств материка. І не просто розвинутим, а ще й вільним.
Привела ж ця незначна, по суті, відмінність до того, що на островах виявилося неможливим встановити свою диктатуру жодному угрупуванню. Чисто технічно. Як неможливо, наприклад, йдучи по канату, рухатися поперек “напрямку руху”.
Лідерам угрупувань доводилося ДОМОВЛЯТИСЯ. А щоб гарантувати виконання домовленостей, вибирати когось третього – в якості судді чи свідка. Власне, цю категорію і становили острівні вожді. Вони забезпечували домовленість. А коли не забезпечували… Див. вище .
Ось так і народилася демократія.
 
P.S. Я знаю, що ніякої Америки не відкрив. І що не все так просто.
Далі буде.