Ієрархія свідомості, співіснування різних ієрархій в межах державного кордону і федеративний спосіб життя
 
Ми колошкаємося із тим реальним світом, що носимо у своїй свідомості ..
 
Реальний світ у кожного з нас є багатоповерховим (науковою мовою – ієрархічний). Якщо вже його роздивлятися у напрямку знизу до гори, то можна почати з рівня «це я любий» і потехесеньку здійматися сходинками уявлень. Далі йде «я і моя люба», ще вище – «я і близькі та родичі», потім «я в колі партнерів» ... Ну, хто не втомився, той дістанеться найвищого рівня суспільної свідомості особи. І от тут ми і маємо дещо цікаве ..
 
У першої великої частини моїх співгромадян найвищим рівнем є «держава Україна», а у другої великої частини цього рівня майже немає, або він, якщо вже з’явився, то у вигляді лише назви ..
 
Найвищим функціонуючим рівнем свідомості у другої частини громадян є рівень «регіональна спільнота». Інакше кажучі, ці громадяни є громадянами свого регіону, які за форсмажорними обставинами своєї долі змушені приймати участь в незрозумілих їм іграх київської влади.
 
Драматичним сюжетом нашої новітньої історії є стосунки двох згаданих спільнот. Перша спільнота покладала надії на те, що та друга швиденько накидає і собі якогось змісту на рівень «держава Україна», щоб нарешті всім нам можна було знайти всередині країни спільну мову і постати назовні єдиною нацією. І здійнявши у 2004 році помаранчову хвилю ця перша голосно виголошувала «Схід і Захід разом!».
 
А та друга вже знала, що ніякого «разом» не вийде, адже в її минулому не було нічого такого, щоб згодилося для конструювання рівня свідомості під назвою «держава Україна». І вони залишилися на своємо регіональному рівні і бажали одного – «не лєзтє к нам с вашєй мовой і вашімі гєроямі, оно у нас не пріжівляєтся! Потому чьто єму нє к чєму пріжівляться».
 
І частина помаранчових збагнула, що «національну свідомість» слід локалізувати в тому просторі, де існує державницький рівень, а разом з тим звільнити державницьку риторіку від історичної конкретики і мовно-культурного забарвлення. Просто: є держава Україна з її інтересами (серед інтересів інших держав) і є громадяне України, українці за місцем мешкання. І ця частина помаранчових сховала помаранчову символіку в шухляду, аби щоб жити в злагоді із співвітчизниками з іншою структурою свідомості. Як бачимо, вони є прихованими європейцями, ці перші громадяне, причому давно вже ..
 
А інша частина помаранчових не бажала консервувати до часу Х свій національно просякнутий державницький рівень свідомості. «Як це так! Ми вже повністю налаштувалися жити в українській державі «Україна», а ви нам пропонуєте будувати нашу «Україну» у своєму регіоні?! Ах ви ж недорозвинута 5-та колона! Ну, ми вас ще навчімо нашу родіну любіть!»
«Ах так! Ну, так ми вибірєм вам нашєго Януковіча! Вот он-то вас і научіт нашу родіну любіть!» - розпалилися другі співвітчизники, у яких нікого шляхетнішого за горезвісного Януковича у рейтингових політиках не знайшлося. Тут, як кажуть, який народ, такий і рейтингоносець. Але ось вони згуртувалися і «вибралі сваєво».
 
І перетворилася Україна в полігон, на якому спеціальні спеціалісти проводять цікавий соціальний експеримент – чи зріжуть хазари другої частини суспільства зі свідомості першої частини її всохлий державницький рівень? Або інакше: чи можна вирівняти ієрархії свідомості шляхом вкорочення більш розвиненої ієархії? ..
 
Здається, у віртуалі існує інша перспектива. По суті вона є федеративною. Тобто, мені видається так, що виникнення державницького рівня у другої («бездержавницької») частини  суспільної свідомості потребує декількох десятиліть спокійного співіснування несимбіотичних частин соціуму на цій території. Ці декілька десятиліть можуть постати тим історичним підгрунтям, на якому почне самозароджуватися державницька свідомість там, де її поки що немає. Ці десятиліття можуть стати тією мінімальною українською історією для поки що неукраїнців, з якої вони почнуть усвідомлювати себе українцями (щоправда, дещо специфічними, та все ж таки). За цей час багато чого відбудеться в нашому житті. Як ми поведемо себе в тих подіях значною мірою визначить спроможніть території у сучасних її кордонах перетворитися згодом на націю і державу.
 
ПС
Тлумачення термінів «федеративна свідомість» і «спокійне співіснування».
Звичайно, тут не йдеться про толерастичну участь у згаданому вище соціальному експерименті. Навпаки, йдеться про активний спротив громади певного «європейського» регіону намаганням здійснити на її території режим «Донбас». Ніяких зазіхань влади на наші права і свободи, на наші цінності і спосіб життя. Наш регіон – наша фортеця!
Але і щоб не було ніяких спроб певного регіону поширювати на інші регіони свої уявлення про «правильний» спосіб життя.
Здається, лише на такому «федеративному» договорі можна всім разом «спокійно співіснуючи» крокувати у майбутнє.