І так можемо підвести підсумок. Перші сто днів влади президента Віктора Ющен… вибачте Януковича, минули. Чинний президент Віктор Ющен… вибачте, Янукович може звітувати по перші досягнення. Протягом 100 днів президент Ющен…
 
Слухайте, а хто Вам сказав, що в Україні змінилася влада та політичне спрямування? Хто сказав, що нова влада проводитиме якусь іншу політику, відмінну від тої яку проводив Віктор Ющенко? Перехрестіться шановні. На плечах закремльованих інтелігентиків, дніпровських робочих-металургів і дончаків-шахтарів прийшла абсолютно націоналістично-спрямована команда, яка твердо й наполегливо продовжує втілювати в життя курс президента Ющенка. Факти говорять самі за себе.
 
Перше й найважче звинувачення яке закидають команді Януковича – він продався москалям. Звинувачення й справді страшне. Якщо тільки вважати що Росія – то супердержава рівня США, країн ЄС чи-то Китаю. Ну, а якщо усвідомити що Росія то Верхня Вольта з ядерними ракетами і мільйонною армією, яка потрапивши на чужі терени зразу ж розгортає полювання за «виделками золотими» і «туфлями ох…ми»? Дивна ситуація відбувається в Україні. Живучі з Росією через кордон, Україна малює собі лиховісного монстра в якого все краще, більше і сильніше. При чому якщо закремльовані малюють собі кумира аби наголошувати – от мовляв як люди живуть, от до кого треба долучатися, у патріастів мета протилежна. Їм украй потрібен образ ворога який безупинно точить пазурі на нещасну неньку-Україну. Бо без образу ворога патріасти псуються. Без ворога, аби привертати увагу співгромадян ще й працювати треба.
 
Але навіщо нам їхні спільні марення?
 
На відміну і від закремльованих, і від патріастів, ми з Януковичем знаємо напевно. Росія – це 500 мільярдів баксів зовнішнього боргу тільки у недержавному секторі. Це напівдержавний Газпром борги якого більші за річну виручку ($ 65 мільярдів). Росія – це дві США за площею і ½ США за населенням. Це 9-е місце за ВВП у слід за США, Китаєм, Німеччиною, Францією та Великобританією, здобуте виключно завдяки чималим запасам нафти та газу. Це ще не відновлена Саяно-Шушенська ГЕС яка вже знову загрожує зруйнуватися, тепер вже від повені. Це шахта Распадська і щойно побудований міст через Волгу, який на екранах всіх світових телеканалів нарізав гопака від середньої сили вітерця. Це нарешті проект «Гравіцапа» і професор Петрик який чистить воду в співавторстві зі спікером Думи Гризловим за державні 1,5 трлн рублів. Це – Резервний фонд який має закінчитися до кінця цього року…
 
З ким треба дружити, з державами які створюють ноутбук, скайп та «бімер», чи з державою яка вже 20 років клепає ГЛОНАСС, незважаючи на те що американські навігатори NAVSTAR GPS стоять вже в Києві на кожній десятій машині? Відповідь очевидна, але є одне «але». На прикладі Грузії Росія показала, що вона воліє аби усі сусіди таки вважали її великою, сильною і жахливою. Хто погодиться вважати її жахливою – матиме знижки на газ як Білорусь. Хто не захоче – отримає мисливців за «туфлями ох…ми» як Грузія. Нам з Януковичем знижки на газ подобаються більше ніж збирачі «виделочок золотих». А вам?
 
І облиште ілюзії. Ніяке НАТО від орди мисливців за «золотими виделочками» нас не захистить. Де було НАТО коли у Південної Осетії з населенням у 30 тис осіб раптом з’явилися на озброєнні комплекси «Точка У» та «Іскандер»? А де воно було коли мисливці за «туфлями ох…ми» крали унітази з Горі? Так що вибір у нас наразі небагатий. Змиріться з цим. Чи може Вам самим кортить душити вошей в окопах і слухати стогін товариша якому пику розбатували саперною лопаткою? Отож бо.
 
А тепер зважте. У цих умовах орел наш Федорович фіксує ціну на газ на рівні попереднього року, здавши росіянам шмат землі під звалище стародавнього металобрухту. Зараз можна довго й вишукано лаятися. А коли оклигаєте, згадайте знову про орду шукачів «туфель ох…х», про байдужість Європи і НАТО, про економічну кризу в світі і про майже 10-мільйонний Донбас який весь задіяний на заводи та шахти, і чорт забирай, хоче їсти. Зважили? А тепер згадайте про те що москалі дуже люблять сміятися з єдиного українського підводного човна, забувши що два своїх стоять поруч на такому самому приколі, під таким самим шаром іржі. Згадайте що реально у Севастополі перебуває 14 тис військових моряків РФ проти 25 зумовлених по договорах, що принаймні один корабель флоту недавно справив 100-річний ювілей, а контррозвідка флоту минулого року забралася з Криму не через українських колег – через нестачу грошей. Наразі жоден офіцер в Крим не повернувся. Як повернуться – нагадайте будь ласка, боюся пропустити цю значну подію.
 
А ви дивувалися що БЮТ, у якого тільки чисельність працівників партійних осередків в Україні становить біля 600 000 осіб зібрав під Верховною радою тільки 6 000 прибічників в долях зі «Свободою» та НСНУ. Проти чого протестувати? Проти того як перед усім світом Україна залазить в гаманець кожному пересічному москалеві? Проти того як спільноту росіян розводять як лохів видаючи банальну купівлю Кремлем лояльності (за дуже немаленьку ціну) за нечувану перемогу?
 
Далі – більше. Скільки становить ринкова ціна Нафтогазу до ціни Газпрому? Правильно, 6%. Складнувато порівняти одну з найбільших у світі кампанію-добувача з компанією-транзитером та національним оператором. А на яких умовах створюється СП між Газпромом та Нафтогазом? Правильно, 50х50. За які гарненькі очі? Перш ніж розповідати про здану москалям трубу, будь-ласка наведіть бодай один документ, скільки віддали, коли віддали, на яких умовах. Інакше – все це тільки балачки вголос. Я наприклад упевнений що новостворене СП буде робити те саме що до нього робили «Євраз», «Росукренерго» та Нафтогаз керований Тимошенко – допомагати кремлівським чиновникам красти доходи від російського газу. І мені це абсолютно байдуже, бо це російські чиновники, їх призначила влада обрана пересічним кацапом, який цю владу, до речі, обожнює. Самі обрали – самі хай мучаться з ними-красенями.
 
Таке саме СП з умовами 50х50 створили «Об’єднана авіабудівельна корпорація» і концерн «Антонов». А тепер увага. Завдяки цьому проектові на російський ринок зайдуть Ан-70, Ан-140 і Ан-148. А це означає що російські проекти Іл-112В, МТА (сумісний з Індією) та SuperJet, в які вкладено вже чимало коштів, вилітають у трубу. Як ви гадаєте скільки працівників російських КБ гризуть лікті від такої перспективи? А ще – спільне виробництво Ан-124 «Руслан». Розробці російського Іл-76 можна помахати ручкою. Кажете Іванов обіцяв передати технології вироблення «Руслану» американцям? Шановні, полічьте будь-ласка всі обіцянки та прогнози росіян стосовно України, які в реалі не здійснилися. Тільки розвал України росіяни на моїй пам’яті обіцяли разів так 150. Та якщо за кожну подібну заяву мені дали б по 10 баксів, я вже був би доларовим мільйонером.
 
Наші предки дуже гарно знали цю властивість росіян. І навіть висловили її у влучній приказці – «москаль не збреше – не скаже».
 
А от на що уваги не звернув ніхто. Зсунулися з мертвої точки переговори про демаркацію російсько-українського кордону. Дозвольте нагадати, без остаточно демаркованого кордону ніяке ЄС чи-то НАТО нам не світить навіть у мріях. Наші з росіянами свари і НАТО і ЄС – до лампочки.
 
Що там ще закидають Януковичу? Обмеження свободи зібрань? То так. Щойно в Криму було затримано активістів «Русского єдінства». Їхній бігборд раптом виявився заклеєний рекламою Партії Регіонів. Коли «професійні руССкіє» спробували переклеїти бігборд назад – їх закували в браслети. А по допомогу «професійні руССкіє» звернулися (пристебніть ремені) до громадської приймальні БЮТ. Ви ще не заходилися від люті?
 
Насправді ж ніхто не заважав протестувати під Шевченківським РОВД Києва через вбивство студента працівниками міліції. Студентів-протестувальників ніхто не розганяв. Хто ж винен що небайдужих до бузувірства ментів виявилося аж 250 осіб? Маємо визнати, за часів помаранчевих багато наших співгромадян ходили не протести не тому що в їхні серцях кипіла ярість шляхетна, а тому що помаранчеві просто дозволяли протестувати. Аж от прийшла команда з якою справді треба виборювати свої права і… де ж ті протести? Приватних підприємців масово змушують в податкових збільшувати обсяги своїх оборотів (аби зменшити кількість СПД). Їм обіцяють до податків запровадити ще сплати у пенсійний фонд – те за що свого часу ледь не розірвали Тимошенко. Останнім часом їх наполегливо пресують інспекціями і податковими інспекторами. І де протести? Якщо це зґвалтування, то де ж опір?
 
Опору нема. Висновок – всім все по кайфу.
 
Свобода слова? О, це справді проблема. Мене нечувано засмутило виключення українофоба Чаленка з президентського пулу за те що набридав президенту питаннями про Бандеру. Вас вразив такий прояв тиску на пресу?
 
Якщо ж серйозно, то свобода слова – це матерія настільки ж тендітна як і свобода зібрань. Досвід свободи слова від останнього п’ятиріччя чудово вкладається в анекдот-гасло: «Мені потрібні крейда, паркан і свобода слова!» Прихід до влади «донецьких» викрив дуже цікаву річ. Більшість видань вишикувалися перед владою по стійці «струнко» навіть без найменшого тиску з боку Банкової. Фактично – нинішню владу продовжує критикувати той, хто критикував Кучму. Ті ж хто скористався «свободою базікання» аби зробити кар’єру, дуже швидко перелаштувався на нові реалії. Свобода слова як і всяка інша свобода нікому не давалася на шару – її треба вибороти. Ті хто критикував Кучму – критикував Ющенка і продовжує критикувати Януковича. Є в них така можливість? Почитайте публікації в Інтернеті. Вони робитимуть свою роботу надалі, попри всі бажання влади. Аби урвати журналістам бажання писати – потрібні репресії. Репресій на обрії не видно (згадаймо про Чаленка). Проте – маємо акції проти цензури. Проте знаємо тепер напевно хто є хто в журналістські братії.
 
Наступ на українську мову? Моя улюблена тема. Так і уявляю собі вагони заборонених українських книжок, згорнуті зйомки українських фільмів, закриті українські журнали, тощо. Ви бачили таке? Я – ні. Просто тому що НЕМА наразі ані якісного українського кіно, ані якісної української книжки на ринку. За 18 років незалежності України ми й досі не маємо українського національного культурного продукту. Проте – маємо безліч розумників-патріастів, для яких чомусь боротьба за український продукт постійно зводиться к забороні продукту російського. І це в країні де третина населення говорить українською постійно, а третина – користується і українською і російською. Цей ринок ще й досі лишається незайнятий. У Львові на «книжці» під пам’ятником Федорову мене привітали біля десятка сучасних книжок польською мовою і тільки одна українська – «Дика енергія Лана». Це – краще досягнення УкрСучЛіту. Київський книжковий ринок я краще не пригадуватиму, добре?
 
Проте – є інша новина. У відповідь на заяву Табачника про відміну обов’язкового дубляжу фільмів українською, директор мережі кінотеатрів «Кінопалац» і дистриб’юторської фірми «B&H Film Distribution» Богдан Батрух (40% українського ринку кінопродуктів) наголосив що в разі відміни обов’язкового дубляжу, компанія так само проводитиме дубляж українською через його комерційну вигідність. Зрозуміли? Демонструвати фільми українською виявляється ВИГІДНО! А це вже справжня перемога!
 
Ну й нарешті. Звання Героїв України, провідника ОУН Степана Бандеру та головнокомандувача УПА Романа Шухевича доки ніхто не позбавив. Упевнений на 100% – ніхто й не позбавить. Попри все скажене гарчання закремльованих фанатиків.
 
Якщо підсумувати все вищесказане, можна зробити висновок. Україна Януковича принципово відрізняється від України зразка останніх п’яти років. Янукович не створює закони більш жорсткими, він просто користується всіма їх нюансами, якими Ющенко не користувався через зайву м’якість. Але Янукович не прагне злити Україну комусь – він просто перебудовує її на зручну для нього самого. Україна Януковича це країна закручених гайок. Країна бюрократів. Країна громадян яким треба буде боротися за свої права, а не чекати що молочні ріки притечуть самі. У цій країні ніхто не буде форсувати українізацію. Але ніхто й не буде робити наступів на українську. Хочете розвивати рідну мову – вперед, дійте, створюйте, насичуйте ринок. У цій країні явно поменшає «свободи базікання». Проте буде більше цінуватися справжня журналістика. І головне. Україна Януковича – залишиться вільною і незалежною країною.
Янукович згодом піде. Незалежна Україна – залишиться.
 
Здається закремльованим кортіло чогось не такого?
 

 
PS. Ну й пара слів про 100 днів опозиції. Та власне робиться все, як годиться.
Ющенко тиняється по закордоннях і не забуває нагадувати що Юлька – бяка. Кролик Арсеній став самим м’яким і приємним опозиціонером, за що його похвалив навіть сам Чечетов. Перший непрохідний Гриценко поки що очолює «Комітет захисту України», тож близькість до БЮТ і «Свободи» хоч не дає йому зникнути зі шпальт. Свободівці Тягнибока не забувають радувати участю у всіх акціях і доведенням до ручки інфраструктури окремо взятого Тернополя. А Юля…
А Юля придивляється. Пробує. Шукає больові точки нинішнього збайдужілого до політики виборця. Не дає про себе забути. Але й не наполягає. Гадаю ближче до виборів, вона скаже щось на кшталт «ну все набридли ви мені своєю бездіяльністю», розгорне агітацію, піде на вибори без усяких блоків чи-то союзників і… і зірве банк так само як ПР у 2006-му.
А зрештою, поживемо – побачимо.
 
Дракон - Дмитро Калинчук