Ми простували до кафе "Донецька Ластівка" різними вулицями. Ми навіть не домовлялися, адже телефони прослуховувалися. Я був у них на прослушці, це точно. Злегковажив намєдні, зболтнув українською в магазині. Отримав хвоста, якого не зміг струсити аж поки не втомився, плюнув і пішов додому. За адресою і був ідентифікованим.
 
Мій однокласник працює у них. Каже, що сидить і слухає. За кожну годину слухань отримує 10 гривень, за цікаву розмову отримує винагороду. Каже, що топтуни отримують по 15 гривень за годину, а ті, що приїздять працювати з демонстрантами, отримують по 20 гривень. Відбою від бажаючих немає, позаяк позакривали навкруги комбінати. Менша частина від звільнених ходить мітингувати (по 15 гн/годину), а решта слідкує за ними, прослуховує і 3.14здить за наказом бригадних пацанов. Така нова технологія занятості.
 
Стілець у темному закуточку кафе "Донецька Ластівка", на столі бокал із пивом "Сармат", на бокалі моя рука. Мій товариш зараз оглядає територію навкруги на прєдмєт хвоста. Ось він вже підходить, здається хвоста не побачив.
 
"Ну, що?" - запитую я тихо, дивлячись в інший бік, - все чисто?"
 
"Побачимо" - відповідає очима товариш, не витягуючи губ з піни.
 
"Росіяне скупили все" - починаю я обговорювати життя-буття.
 
"Ще не все" - дискутує у відповідь товариш, відкручуючи хвоста у сухої риби.
 
"Кажи" - підганяю я його, - щось ти інтригуєш"
 
"Зара хочуть скупити і партії".
 
"Які? У нас же одна лишилась."
 
"Ні, дві. Іншу ніхто не знає, але вона десь там лежить із старих часів. Вони її куплять і замутять у нас двопартійність."
 
"Народ нє паймьот"
 
"Вийде рознарядка, кому до якої партії записуватись. Кажуть це так Путін зіграв із Брюселем."
 
"У підкідного?"
 
"Майже. Вони були дуже не задоволені новою ціною на газ. Сказали, що купуватимуть менше. А Путін сказав: "Ваша справа" І на другий день у них впав літак із паном Мерделем. Як раз над Смоленськом. Вони вирішили перевірити і сказали Путіну, що подадуть в міжнародний суд. Путін відповів: "Маєте право" і на другий день впав літак із пані Жожолулу, прямо в Лондоні."
 
"Це він так нагадав про у-нас-дліниі-рукі. А до чого ж дві партії у нашому Донбасі?"
 
"Після пані Жожолулу вону вже повірили і вирішили потолковать як пацани. Вони йому сказали: "Ладно. Тіко ти, Путєн, зроби ласку нашому громадському опіньону. Вибач, мовляв, але ми без опіньона-сітізен не вміємо триматися при владі." А Путєн їм: "Та радєбога! Ви там, - нагадує їм - триндєлі пра тіпа у нас нєт дімакратії? Ну, так получай, нєміц, гранату! В логавє пятой калони ми вам рождаім із народной гущі, па просьбє трудящіхся (хатя вам єтава ні панять) двухпартійний абразєц дімакратії. І чтоби завтра жє абетам раструбілі па Бі-бі-сі .."
 
Розходимося поодинці .. Я пішов першим, товариш сканує хвоста. Потім виходить він, а я сканую ..
 
Забув запитати про Ріната - де він зараз, на Алясці чи на мисі Доброї надії? Проте, яка різниця ..