РАНОК
 
Росами крапленый круг криницы
Красят розовым вчерашние зарницы,
Рвет ярило край крутого шара,
С ревом просыпается отара...
 
Росами покраплену криницю
РожевИть предранішня зірниця,
Рве Ярило край крутого шару
Й піднімає заспану отару…
 
ДЕНЬ
 
Залежался в лени луг зеленый,
От любви слегка алеют листья клена,
К летней липе солнце льнет лениво,
Сладко лижет молодую иву...
 
Луг розніжив черево зелене,
Зашарілись від кохання клени,
Сонце пестить лагідно й поволі
Ніжну вербу й пристрасну тополю…
 
ВЕЧІР
 
Волны свежести взвивает звук свирели,
Злобно суки зубы скалят, озверели.
Вой волчицы ввысь взлетает величаво,
Веет вечер вечностью кроваво...
 
Сопілки шепіт хвилями роїться,
Оскалилася в сутінках вовчиця.
До місяця, до вічності кривавої
Виспівує молитву величаву.
 
НІЧ
 
Звон вечерний, как внезапнопленный,
Сник на ноте необыкновенной.
Ночь. Немая нежность и надежда.
Нас разъединяла не одежда...
 
Дзвінок у двері несміливим тоном
Озвався і розтав фантомом…
Мовчазна ніч, волаюча надія…
І руки кажуть те, що я не смію.
 
P.S. Розміщено в ІМХО за наполяганням Професора і друзів...