Кожну людину впродовж життя супроводжують ті чи інші спогади: веселі та сумні, різнокольорові чи чорно-білі, короткі або довготривалі. Але так чи інакше ці спогади існують і, напевно, нікуди не зникнуть. На мою думку, найяскравішим спогадом майже кожного - є шкільні роки, а саме - випускний клас. Саме у цьому віці школярі починають самостійно приймати рішення, обирають вищий навчальний заклад та подальшу дорогу в житті.
Кульмінаційним моментом цього періоду- є останній звоник та випускний вечір. Але в наш час ці події закарбовуються у нашій пам’яті, як всього один звичайний день, який просто зникає в широкому різноманітті форм контролю якості знань школярів, які проходять одна за одною, з інтервалом у три чотири дні. До них можна віднести : державну підсумкову атестацію, яка проходить, як мінімум з трьох предметів, зовнішнє незалежне оцінювання та вступні іспити до вищих навчальних закладів. І основний парадокс полягає в тому, що найчастіше всі ці перевірки знань належать до одних і тих самих предметів, які абітурієнт обрав для вступу до ВНЗ.
В нашій країні кожна сфера життя напряму пов’язана з політичною ситуацією в країні. Відповідно, з приходом до влади уряду Миколи Азарова, нові рішення прийняті у сфері освіти діаметрально протилежні тим, що приймав колишній уряд. До проведення в Україні виборів президента 2010 року, було прийнято, що за для вступу до ВНЗ абітурієнту потрібно подати в приймальну комісію сертифікат центру ЗНО та свідоцтво про закінчення повної середньої освіти. Отже основним критерієм оцінювання знать вступників при вступі був саме сертифікат ЗНО, а конкурс атестатів мав другорядне значення при вступі, а набував важливості лише при вирішенні спірних питань під час проходження конкурсу прийому документів. І саме до такої процедури вступу готувались випускники з початку навчального року, але з приходом нової влади все кардинально змінилося. Новопризначений міністр освіти, Дмитро Табачник, за три місяці до закінчення навчального року заявив, що обов’язковими для всіх одинадцятикласників - є випускні та вступні іспити, а також був введений конкурс атестатів, не знаючи про який діти навчалися шість місяців. І саме ці зміни викликали велике обурення у більшості тих хто найблищим часом збирається стати студентом одного з вищих навчальних закладів України.
На мою думку найстрашнішими у цій ситуації є не самі зміни, адже атестат чи вступні іспити - є не менш важливими ніж зовнішнє незалежне оцінювання , а те, що їх почали втілювати перед самим закінченням навчального року, повністю змінивши умови вступу та додавши ще дві додаткові форми оцінювання якості знань. Але на превеликий жаль наша влада не повністю розуміє те , що перед тим як втілювати певні рішення у життя потрібно остаточно впевнитись у їх доцільності та вчасності, а точніше в тому чи принесуть вони користь, у першу чергу, для народу.
А взагалі, ці всі оцінки, ці постійні перевірки, контрольні, та навіть ЗНО- не є головним… Тим паче через корупцію, потреба взагалі відпадає у тестуванні. Головне те, що людина винесе з самого навчання, що вона поставить для себе на перше місце, з чим вона піде по життю. Можна навчатись досить посередньо, але, при цьому, виношувати в собі геніальні ідеї. Людина, як сама людина, як особистість формується через пізнання світу, через постійне навчання. Навіть, якщо ми самі цього не хочемо, ми усе одно постійно навчаємось. Просто треба дійти до цього висновку, що потрібно приділяти більше часу саме на навчання, а не на щось інше.
