для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Фкантєкстє 07 - 13 лютого 2009 року.


Фкантєкстє 07 - 13 лютого 2009 року.
Для мене абсолютно ясно, що відчуття, яке люди називають «інтуїцією» є нічим іншим, як гармонійним поєднанням ліні й жадібності. Ось докази: дуже я лінувався іти до МРЕВ, щоб зробити собі тимчасового талона на свою «ластівку». Дуже мені було шкода двох-трьох потрачених днів з офіційною платою щось, по-моєму, біля 200 гривень (чи то 175 чи то 180 – не так уже й важливо), і, неофіційною таксою (в залежності від міста) від 400 до 800 гривень за «рішення» питання по-людськи, тобто, за один день.  На що мала надію моя інтуїція? Чим живилась моя лінь і вперте небажання поділитися кількома сотнями гривень з Державтоінспекією і її доблесними безкорисними слугами?  О, повірте, аналіз підсвідомого мого небажання купляти безглузду жовту картку вартує не тільки самого Зігмунда Фройда і Карла Юнга, а, й – не побоюсь цього імені! – Леопольда фон (пардон) Захєр – (вибачте) Мазоха!
 
Отже, розкладемо на складові мою інтуіцію, яка так і не дозволила мені піти у МРЕВ та купити там тимчасового талона. По-перше – повна взаємокомпенсація безглуздої суворості наших законів з логічним їх недотриманням породжує тверде переконання у тому, що я зможу вирішити питання відсутності «жовтої картки» за суму нижчу від «такси» у МРЕВ. Адже, це тільки у різновсіляких буржуйських демократіях ніколи не існує вибору у наборі послуг державних органів і гнучкої системи знижок на чиновників. У нас – строго індивідуальний підхід до клієнта… тобто, перепрошую, громадянина.
 
Дві обставини дають мені право розраховувати на поблажливість до мене Лицарів гербу Смугастої Палички з великої дороги і встановлення мені нижчого тарифу за порушення. Перша – я дуже обережно й акуратно їжджу, надзвичайно строго дотримуючись Правил Дорожнього Руху. Друга – на моїй «ластівці» (гидке каченя українського автопрому марки «Таврія») великими, видимими тільки тренованому оку українського ДАІшника, літерами проступає надпис: «неплатоспроможний».  Тому мене просто не спиняють. А якщо спиняють, то в очах ДАІшника читається німий докір про те, що «так жити соромно».
 
Друга причина, що стримувала мене від походу у МРЕВ було підсвідоме сподівання на… громадянське суспільство. Це настільки неймовірно, що я сам довго відкидав таке пояснення. Але, тим не менше, воно дуже серйозно обгрунтоване. Настільки серйозно, що я відкинув інші причини для обгрунтування своєї інтуіції і зосередився тільки на очікуванні благ, які дає громадянське суспільство.
 
Перш за все – це, безперечно комунікація між владою і громадянами, зворотній зв’язок. Схоже, що громадян, тобто нас, починають чути. Нехай погано, нехай у пів вуха, нехай зі скреготом зубів але – чути.
 
Не встигли ще вистигти вихлопні на автах, які приймали участь у пікетах біля Кабміну і Верховної Ради, як уряд відмінив кілька безумовно дебільних актів, стосовно примусової евакуації авт і - слава здоровому глуздові! – того ж таки преславного тимчасового талона. Крім того, пообіцяли таки переглянути ставки податків з власників транспортних засобів.  У даному випадку рушіями для таких рішень були:
А) боротьба з ненависним Космосом (евакуатори)
Б) популізм.
 
Популізм, іноді, буває дуже корисним. Наприклад, за рік до президентських виборів він може штовхати одну з найвірогідніших претенденток на це «блядське», за виразом діючого Президента, місце, спонукаючи все більше і більше подобатися електорату не тільки фотогенічною зовнішністю і винятковим умінням вчасно перевести стрілки на штатних лузерів від піару, а й чимось конкретним. Юліна Тисяча злегка девальвувала у мізках людей, а спасенні від гніту Фірташа українці не дуже добре почувають себе в умовах пралізованої банківської системи, якій заяви Юлії Володимирівни про бандитський банк «Надра» і бандитів у НБУ явно зодоров'я не додали. А тут ще й акції протесту автомобілістів, які, хоча й можна назвати «проплаченими» і «замовленими для дискредитації  уряду», а, проте, при ближчому розгляді такими не є.
 
До речі, з цими акціями стало коїтися щось незрозуміли для штабних команд великих політичних партій. Здавалось, після, 2004-го року, після Майдану, хто-хто, а так звані «помаранчеві» мали б знати справжню ціну своїм організаторським здібностям. Чудово пригадую першу ніч після закінчення другого туру виборів. Народ ішов на Майдан і стояв там, і готовий був стояти скільки завгодно, а «вожді» навіть не уявляли собі що з тим добром робити, і що взагалі робити далі! Не останню роль у тому, що тодішня «злочинна влада» так і не зважилась розігнати Майдан, зіграло також те, що і представникам влади, і опозиції було абсолютно зрозуміло – Майдан це перш за все самоорганізація, стихійний початок. Пізніші «культи карго» у виконанні Віктора Федоровича, як організатора  і Колі Рудьковського,  у ролі революційного ді-джея, дещо розслабили політикум, створивши хибне переконання у тому, що «біомаса» здатна виходити тільки на проплачені тусовки. І от, повернулися часи, коли суспільство знову спромоглося виходити на вулиці для протесту, при чому виходити організовано, без жодного впливу політиків і – просто фантастика! – за свої конретні інтереси.  
 
Не реагувати на такі речі може собі дозволити тільки Віктор Андрійович. Але протестувати під його вікна ніхто уже не йде. І не тільки тому, що там поставили здоровецького паркана, а й тому, що народ відчуває – це без сенсу. Реально, чувак якщо й хоче щось добре зробити, то не може, а Балозі, направду, в носі всі рейтинги – час до виборів кожен використовує з максимальною ефективністю. І, якщо у Юлі вона повинна полягати у стабільному утримуванні і нарощуванні рейтингу, то для Віктора Андрійовича з прісними – у підготовці післявиборчих схронів.
 
Тому – слава всім, хто пішов протестувати під Кабмін і Верховну Раду і, тим самим, змусив задуматись над своїми вимогами тих, кому є ще що втрачати у плані політичних перспектив. Слава популізму і рейтингоманії, які дають надію на те, що якщо нам життя рідна держава й не полегшить найближчим часом, то все ж не зможе його ускладнити.  
 
Однак, той же популізм є надзвичайно небезпечною штукою, здатною ухайдакати будь-які перспективи держави на нормальне життя в наступні пару десятків років. Добровільною жертвою популізму економічного став міністр фінансів. Втім, його відставка була настільки очевидною, що цей крок просто скидається на вчинок патологічного інтелегента, який таким чином посилає на три букви – він іде сам, щоб та, кого хочеться послати, пішла за ним.
 
Мені шкода Віктора Пинзеника. Це перший у світі науковець, який зміг візуалізувати і подати на двадцяти чотирьох сторінках, у графіках і діаграмах, надзвичайно ємнісне слово «п.здєц». Я гнівно відкидаю інсинуацію про те, що Віктор Михайлович  подав у відставку тому, що не хотів, щоб його просто ганебно вигнали через кілька днів, змінявши на вічноперспективного С.Тигипка. Просто Віктор Михайлович щиро вважає, що лікар – проктолог повинен знаходитися не в середині лікованого об'єкту. Безнадійний теоретик Віктор Михайлович!
 
І знову захоплює краса нашої політичної природи! Кругообіг кадрів у вищих ешелонах нашої влади – єдиний справді стабільний і непорушно-чіткий процес. Уже котрий рік і котрий уряд проходить в ротації одних і тих же пик. Знову з’явився на горизонті С.Тигипко. Я не знаю чи буде брати його Юлія Володимирівна на перевиховання чи знайдеться якесь інше пояснення для обгрунтування виняткової потрібності того, проти кого у 2004-му так самовіддано боролись. Таки так – революція, яка вироджується в еволюцію, породжує дивних мутантів, які здатні пристосуватись до будь-якого політичного середовища.
 
Це ми гарно поборолись у 2004-му за пости для Степана Гавриша, Раїси Богатирьової, Олександри Кужель, Сергія Тигипка, Валерія Хорошковського, Богдана Губського. У зв'язку з цим у мене питання до Ю.В.Тимошенко і В.А.Ющенка: а не можна було одразу Кучму і всіх-всіх-всіх взяти на перевиховання? Ще таки у 2004-му. Бо якщо ви набираєте все що завгодно з команди Януковича 2004-го року, то яка різниця нам у тому, що ви, шановні керуєте процесом, якщо виконавці від часів Леоніда Даниловича не помінялися? Ці люди з неймовірною легкістю зрадили Кучму і Януковича, і, великі сумніви є в тому, що вони працюватимуть над тим курсом, за який ви дерли пупа на Майдані 2004-го…
 
Хоча, завжди є шанси доперевиховати заблудлу вівцю, якщо партнер чогось не встигне зробити. Не встигла Юлія Володимирівна вигнати вовка, якого вона годувала майже цілий рік, у ліс, на який він вперто дивився, як Віктор Андрійович його й підібрав… Невже потенціал у БЮТ і у Президента такий слабкий, що без людей, яким колись і Ющенко і Тимошенко, як один з, найстрашніших недоліків закидали непрофесіоналізм, взагалі нічого не виходить? Може пора вже вам, шановні, вибачитися перед Леонідом Даниловичем та і його кудись прилаштувати?
 
Ех, говорив би і говорив про тих «колишніх», але ж теперішні є такі, що всіх колишніх легко перепльовують. Я, очевидно, був неправий коли на початку статті припускав, що президенту і його секретарю до лампочки рейтинги. Бо те, що Віктор Андрійович взявся за Леоніда Михайловича, пояснити ніякими раціональними припущеннями неможливо. Тільки очевидна фантастика – у секретаріаті президента ще вірять у те, що поборовши якесь серйозне деструктивне явище – хоч би й Черновецького! – можна буде претендувати на якісь шанси у майбутніх виборчих перегонах. Це геніально! Придумати щось таке грандіозно – деструктивне, щоб потім його побороти! Ось! Я знайшов мотивацію дій нашої влади! Спочатку Черновецького на голови киянам самі ж створили, а тепер позбавлять киян від нього (якщо вийде, звичайно, бо Франкенштейн, схоже, з-під контролю вирвався). Спочатку приймають якусь абсурдно-грабіжницьку норму, а потім рятують нас від неї. Одним словом, вся наша влада діє за старим принципом «купи козу».  І нас поки що рятує те, що вони хоч трохи нас бояться. Принаймні, вони допускають те, що ми можемо вийти на – не доведи Господи! – й не мирні демонстрації.  
 
Батьки і матері нації! Краще продайте козу, поки її домочадці не зарізали!
 
© Канаріс [13.02.2009] | Просмотров: 11747

2 3 4 5
 Рейтинг: 45.2/18

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook