Бува народ маленький, та - великий.
А ми давно розбовтані багном.
(с) Ліна КОСТЕНКО, "Берестечко"
 
Насамперед рядки з Ліни. Це для тих, хто іронізує: не пощастило, мовляв, з народом, поганому танцюристу... і далі за текстом.
Так, ніби не буває такого - "не щастить з народом". Буває, ще й як буває.
Народ, який за 19 (!) років незалежності не спромігся утвердитись на СВОЇЙ землі, яку за ці 19 років НІХТО (!) не звойовував;
народ, який не спромігся побудувати власну конкурентноспроможну економіку - нехай би попервах і аграрного типу, але з високоякісною продукцією (наші чорноземи дозволяють!);
народ, який замість створювати ферми і вирощувати збіжжя на своїй землі - воліє пертися в Польщу збирати тамтешні помідори й малину;
народ, який не хоче знати власної мови, -
ЩО ЦЕ ЗА НАРОД?
 

Ми навіть не пропащі.
Ми просто вже ніхто. І всім вже не до нас.
(с) Ліна КОСТЕНКО, "Берестечко"
 
...Що більше часу спливає з 7 лютого, то більше я переконуюсь: то був не лише день особистої драми ЮВТ - то був день національної трагедії України.
 
Ми ніколи не обожнювали ЮВТ, але не поважати її було неможливо. Торік я була настільки впевнена в її перемозі, що могла дозволити собі пожартувати: ет, навіщо взагалі влаштовувати кінські перегони, коли заздалегідь відомо, що першим прибіжить БІЛИЙ кінь...
 
Спохопилися ми після першого туру. Спохопилися і роззирнулися навколо: а СЕРЕД КОГО, дорогі співгромадяни, ми живемо? Чи маємо ми право називати СВОЇМИ - тих, хто заперечує саме право України на існування?..
 
Громадянство України набувається автоматично, з досягненням 16 років, - а може, неправильно це? може, для надання громадянства слід було б застосовувати певний ценз? наприклад, освітній? Здається, у балтійських країнах для отримання громадянства практикуються іспити з мови та історії...
Ет, що я кажу... Ніби я не знаю наших людей. У нас же як: де іспити - там і хабарі... Отже, й цю ідею було б спрофановано, і то вельми швидко.
 
...У другому турі мобілізувалися всі. Усі, хто мав здоровий глузд, кинулися на дільниці й віддали свій голос за єдино можливий варіант. За ЖИТТЯ, а не за смерть.
Як? Не всі, ні?..
Які там у нас були арґументи проти?..
1. Які там естети зітхали, буцімто в ЮВТ неідеальна українська? Любісінькі мої, вам не подобалась мова Тимошенко - тепер слухайте мову Азарова.
2. Які там гуманісти нарікали, буцімто вона "цербер у спідниці"? Жінка здібна, активна, неледача. Сильна. Цілеспрямованість, яка межує з жертовністю. Після всього, через що вона пройшла, починаючи з кучминих часів, - заслужила право бути лідером! Як ніхто інший!
І - апелюю до філософів, до психологів: участь у політичному житті вимагає ЖОРСТКОСТІ. Політика - сфера ВЛАДИ. У владі "рожевих і пухнастих" НЕ БУВАЄ. Такі туди просто не пробиваються. Таких з"їдають іще біля підніжжя гори.
(Саме тому на владний Олімп ніколи б не полізла я.
Нічого там не світить і рефлектуючим інтеліґентам а-ля Олесь Доній - при всій моїй симпатії до нього.
Жорсткість була в характері Чорновола - і, завважте, у середині 90-х наша невмируща порода хутірських "гетьманчиків" заходилася була винуватити Вячеслава Максимовича у "диктаторстві".
До речі, народ, хто дуже симпатизує Костенкові й називає його чесною людиною - чи не забули ви часом, що саме цей "мачо-альпініст" розколов Рух і цим плюнув у серце Чорноволу незадовго до його загибелі? Треба пам"ятати!..)
Ох і не пощастило Юлії з оточенням. Подивіться лишень на цих тюхтіїв, на цих рагулів, на цих кімнатних наполеончиків!..
3. Які там заздрісники сичали: "газова принцеса"? Людина, яка спромоглася не просто ВИЖИТИ в хаосі 90-х, а й знайти себе, стати успішною, - з великою ймовірністю приведе до успіху і всю країну.
(Уже чую, кажуть: Ахметов теж успішний і приведе країну до успіху... Можливо. Та чомусь видається мені, що то буде вже НЕ ЦЯ країна.
НЕ НАША.)
 
Резюме: ЇХ виявилося більше, ніж НАС.
Зовсім не набагато, але - більше.
І це "не набагато" може стати фатальним. Для всіх.
 
Запитання перше: що робити молодим мамам і татам? Для якої країни ростити своїх малят?
 
Запитання друге: народ, може, ми свого українського Де Ґолля зрадили?..
 
Почала з поезії - поезією й завершу. Знайшла нещодавно вірш (на жаль, скорочений) одного з найкращих сучасних українських поетів. Змалював - як сфотографував. Думаю, читали не всі...
 
* * *
.........
Це - Майдан.
Він вигукує хрипко
імена, і виводить на кін
жінку сяючу,
              жінку, як скрипку,
її соло - тріумф перемін.
 
.........
Це - свобода.
Це барва гаряча
її правди волає щокрок.
Її усмішка - хижа й дитяча,
над чолом цибулястий вінок.
 
Я за неї піду помолитись,
зняти ношу минулих скорбот.
Я старий і боюсь помилитись:
тяжко гнула доба несвобод.
В храмі легше про все те забути,
я поставлю там свічку тонку
за свободу, гірку, як цибуля,
в цибулястій короні-вінку.
 
(с) Володимир БАЗИЛЕВСЬКИЙ