За вікном тихо падав сніг. В затишному кабінеті з видом на мавзолей, над картою нахилився Владимир Владимирович Путін. Розкішне але трохи похмуре оздоблення кабінету пожвавлював телевізор “Бєрьозка”. Вочевидь Владимир Владимирович був дуже захоплений цікавою роботою, що навіть не звернув уваги на те, як по телевізору закінчився випуск новин на РТР і почався мультик “Аліса в зазєркальє”.
Владимир Владимирович завзято креслив на карті якісь стрілки. Це була схема газопроводів. Червоним були позначені лінії котрі він вже встиг за допомогою Газпрому викупити у зарозумілих европейців, а синім ті котрі ще не встиг. Майже вся карта була оповита червоним мереживом.
Посеред карти радісний погляд Владимира Владимировича натикався на великий візерунок з синіх ліній і погляд його одразу похмурнів. Навскоси через весь візерунок було написано УКРАИНА.
Но нєту сланьонка в лєсу у мєня. Сланьонка вісьолава нєт, наспівував Владимир Владимирович наносячи схеми транзиту газу.
Весь день візерунок з написом УКРАИНА не давав Владимиру Владимировичу спокійно почуватись. Надавали розради ані заняття на татамі, ані прослуховування улюблених пісень групи “ЛЮБЕ”. Навіть назва улюбленої групи тепер нагадувала йому якесь хохляцьке слово котре він десь чув від заїжджих торгівців купуючи в них на базарі сало, бувши тоді молодим курсантом КДБ.
Владимир Владимирович включив телевізор. Йшов фільм “Бриліантова рука” Ані будут брать, атключім газ! Бадьоро повідомила управдом.
Це ідея! Від раптового рішення Владимир Владимирович аж підскочив з крісла і одразу схопився за телефон.
Наступного дня всі телеканали повідомляли лише одну новину. Газа в Европі вже немає.
Тепер залишається лише чекати. Скоро голодні хохли піднімуть бунт, а змерзлі европейці і пальцем не ворухнуть взимку. Адже все зійшло гладко в Грузії, а то було ще в літі, европейці мовчали, а зимою, змерзлі і поготів мовчатимуть. Ще й на колінах приповзуть. Тепер залишається чекати телефонограми з доповіддю украинских таварісчєй.
Настрій був піднесений. Владимир Владимирович почувався митцем і навіть вирішив шось малювати. Рука на рівні підсвідомості рухала пензлем і на папері з’явилось зображення замерзлого вікна з українським рушником. В куточку Владимир Владимирович старанно вивів букву “У”. Как там сєйчас хахли задоволенно думав Владимир Владимирович. А нумо я подзвоню дізнаюсь.
Владимир Владимирович підняв слухавку прямого апарату зв’зку.
Діма, ну как там в хахляндіі? Тот мордастий украінскій угаловнік іщьо нє звоніл з докладом? Нєт? А губатий такой камуніст, тожє нєт? Странно. Ну падаждьом. Діма дєржи мєня в курсє!
Десять днів пройшло в напруженому чеканні. Ситуація загострювалась. З усіх боків йшли погрози змерзлих европейців про судові позови. Називались астрономічні суми. Повстання в Україні все не було. Владимир Владимирович нервово ходив по кабінету. Стомившись від безплідного чекання Владимир Владимирович вирішив подивитись новини і ввімкнув телевізор. На вибраній частоті були якісь завади. Вочевидь накладались два канали на одному з яких транслювались заяви лідера української опозиції, моордатий опозиційний лідер якої шось говорив, але що саме було не ути, оскільки звук забивало звуковим рядком з фільму “Кіндзаза”.
“Ку дядя Вова” почулось з телевізора від зображення лідера опозиції. Владимир Владимирович недобрим поглядом зиркнув в бік телевізора хутко перемикнув канал телевізору, на іншому каналі показували комедійний фільм “Кавказька полонянка”.
Вообщєм так. Із етава дома у мєня тєпєрь только два путі. Лібо я вєду єйо в загзс. Лібо ана мєня відьот к пракуроку, сумно і знервовано промовив товарищ Саахов.
Владимир Владимирович роздратовано вимкнув телевізор.