Ну, дочекалися! Прийшов, прийшов-таки Миколай разом з Дідом Морозом до наших ДАІшників. Не чекали ні 19-го грудня ні 1-го січня. 17 листопада прийшли. До всіх прийшла криза (слово «капєц» не політкоректне), а до них привалило Щастя. Справжнє. Великє.
 
17 листопада 2008 року буде записано до ДАІвських народних переказів, як день остаточного звільнення від дум про бренне матеріальне. Від того дня, всі наші ДАІшники можуть зосередитись на високому. На філософії, наприклад.
 
Першого у філософію потягнуло начальника Департаменту ДАІ С.Коломійця. Він, як баян Яна Табачника, розтікся мислію по грудях автоінспекторів і попрохав, щоб частину конфіскованих автомобілів залишали для потреб ДАІ. Шикарно! Боротися з аварійністю шляхом конфіскації автомобілів. Я пропоную не вдаватись до напівзаходів і, - гуляти так гуляти! – закривати ті ділянки дороги, на яких відбулись три і більше аварій. Плюс – розстрілювати тих водіїв, які їздять без грошей. Це буде дієво! Не те що ями засипати. І тоді настане благодать, бо в цілій країні лишиться пару кілометрів дороги, де, по черзі, нові полковники Кожі будуть обкатувати свої «каєни» і показувати всім пуцьку ракову. Але вже від ліктя. Ну, а чом би й ні? При таких доходах хто їм шо зробить?!
 

 
Ментальна відмінність української влади полягає у тому, що вона, керуючись правильним алгоритмом, ідеальною метою та відповідним інструментом, все робить через ту частину тіла, якою й думає. На цьому місці мені цікаво, хто з читачів подумав не про ДУПУ? Я хотів би знати, бо маю підстави вважати, що навіть самі депутати свідомі того, що приймаючи нові правила, вони чітко розуміли, що цим переводять ДАІ на повне самофінансування і роблять усе проктологічним методом.
 
Але апетит приходить під час їжі. Заява Коломійця про конфіскації авто відгонять не тільки махровим рагулізмом помноженим на повний правовий нігілізм, а й правдиво розкривають горизонти апетитів нашої коханої міліції. Власне, вони показують, як і обмовка цього милого ДАІшника Фірчука,  -  «Взяття хабара при зміні законодавства, НА ЖАЛЬ, не можливе…»   -  що меж жадібності нема. Черговий раз держава доводить, що їй плювати на право приватної власності власних громадян – священне і недоторканне.
 
«Хочу в котрий раз зазначити: після першого випадку автомобіль ніхто не забиратиме, після другого - подумаємо, але якщо ви сіли за кермо в стані алкогольного сп'яніння втретє, то це цілком нормальне покарання! Тим паче, що після третього разу в той же час з вилученням авто «заарештовують» на 10 років і посвідчення водія. Так навіщо йому машина?», - зазначив Сергій Коломієць.
 
Начальник ДАІ навіть НЕ РОЗУМІЄ, що при позбавленні права керувати автомобілем, позбавляти майна, яке може, до речі, бути і у СПІЛЬНІЙ власності, наприклад, подружжя – з точки зору права – не можливо. Але право для начальника ДАІ – пустий звук. Взагалі, для начальника ДАІ на цьому світі існує кілька речей, які він і його служба повністю ігнорують. Це – Цивільний Кодекс України, Конституція України, Кодекс про Адміністративні правопорушення України. Усіма цими документами громадянам України гарантується:
 
право вільного пересування;
право вільного володіння та розпорядження власним майном;
право на адекватне покарання при адміністративних праворушеннях.
 
Але ДАІ має в носі усі ці права, бо вимагає, наприклад, від громадян такий документ, як тимчасовий реєстраційний талон на ТЗ. Виявляється, що довіреність, якою один громадянин надає право розпорядження і володіння своїм майном – посвідчена нотаріально! – є нічого не вартим папером з точки зору ДАІ. Так само, як і Закон про нотаріат.  А документ, який абсолютно не має відношення до правових відносин між громадянами – тимчасовий талон – є єдиним документом, чинним для операторів машинного доїння.  Це квінтесенція абсурду по відношенню держави до своїх громадян! Може б тоді ДАІ ще й замість міністерства юстиції реєструвало інші правочини у цій державі? Може б тоді ДАІ надати право своїми внутрішніми документами скріплювати чинність інших суб’єктів правовідносин? Хай би уже видавали техталон на право керування державою Президенту, наприклад. Адже громадяни України довірили на певний час певному громадянину здійснювати управління державою в межах означених Конституцією повноважень, а ДАІ не закріпила це у своїх відомчих документах. Тепер можна б штрафанути цього горе-водія?!  
 
Так – це я пишу повний абсурд. Але чи не є абсурдною ситуація, коли автовласник має повну кишеню документів, а його штрафують за… відсутність документів на право володіння і керування автом!!!! Це, воістину, геніальна державна політика – обдерти громадянина за одну покупку кілька раз. Зідрем сьогодні, бо завтра не буде! Це стратегія української влади. Наїстися!!!! Нажертися сьогодні. Після нас – хоч потоп. Правильно я розумію шановні українські парламентарі, міністри та президенте, Ваші мотиви?  Бо я не не уявляю собі, для чого так творити законодавство, щоб постійно ставити своїх громадян у становище порушника? Це що складно, привести у відповідність кілька кодексів і законів? Чим же займаються наші законодавці? Чим займаються профільні міністерства та відповідні державні служби? За що ми їм платимо зарплати? За те, щоб вони придумували нам нові способи здирання хабарів? То давайте узаконимо хабарі і припинимо фінансування органів державної влади за рахунок платників податків. Порядку тоді більше буде.
 
За кілька днів дії нових ПДР ДАІ похвалилось, що зібрало близько 10 млн. гривень штрафів. Свята простота! Влада визнала, що ніхто й не переймався безпекою на дорогах, а нові ПДР ввели тільки для того, щоб збільшити надходження в бюджет. Але це бюджет забгатився на 10 млн. гривень. А самі контролери за дотриманням ПДР? Спробуймо оцінити – при введенні нових ПДР (вірніше нових тарифів на послуги хлопців зі смугастими жезлами), тисячі громадян кинулись до МРЕВ за тимчасовими талонами. Система наших дозвільних органів, а особливо органів МРЕВ ДАІ побудована таким чином, що навіть на рівному місці там виникають черги. В умовах цьоготижневого ажіотажу, черги у МРЕВах вражали. Тому, офіційні 123,00 гривні за отримання тимчасового талону – це просто стартова ціна в аукціоні небаченої щедрості від рідної міліції. Скільки насправді коштує тимчасовий талон? За чутками, у Львові  – 700 гривень. 700 гривень – і без проблем у тебе тимчасовий талон. Це така чутка  . А ну, чи вистачить духу міністру внутрішніх справ перевірити її правдивість?
 
Передбачаючи гнівні вигуки про те, що я проти наведення порядку на дорогах, вдповідаю – я за порядок:
 
1. У Державній автомобільній інспекції України, витрати працівників якої у рази перевищують їхні офіційні доходи;
 
2. у правоохоронних, слідчих і судових органах України, де ПОВИННІ карати за вбивства на дорогах, вчинені «мажорними» водіями Каліновським, Петросяном, Нефедовичем та іншими депутатами, посадовими осібами, їх дітьми та родичами, які допустили порушення ПДР, що спричинило людські смерті і, за якими вони не понесли і не понесуть покарання;
 
3. в «Укравтодорі» та відповідних службах, що відповідають за стан доріг. Жахливий стан автошляхів при гігантських поборах держави з громадян – це злочин проти тих самих громадян. Українська влада закуповує за бюджетні кошти надто дорогі авто але ніколи не робила навіть спроби упорядкувати свої автомобільні дороги. Це насправді ганьба української влади. Як можна навіть думати про ЄС і НАТО, маючи такі дороги? Хіба це не свідчення шизофренії лідерів нашої держави, які чудово знають європейські стандарти і намагаються упхати країну, яка і віддалено їх не дотримується, в родину цивілізованих держав? Вони при цьому справді мають надію на те, що це можна зробити! Або закінчені дебіли або цинічні виродки. Швидше всього – гармонійна суміш першого і другого.
 
Саме порядок, наведений у вищевказаній послідовності, гарантує наведення ладу на наших дорогах. А піднятий рівень штрафів при нашому законодавстві, яке прямо спонукає до корупційних дій – це просто один з методів наповнення державного бюджету і кишень відповідних посадових осіб. Зауважу, ще одну маленьку деталь – штрафи не вдарять по кишені, наприклад, Нефедовича чи Каліновського – вони і так лишали інспектору по сто баксів, як абонемент за порушення та ліцензію на вбивства, а от тим, чий місячний дохід становить тих самих 200-300 доларів – це і є ціна за дозвіл на пересування. Для «маленьких» українців стає розкішшю не тільки мати авто, а й узагалі їздити по території своєї держави. І не треба розказувати – «не порушуйте»! Самі міністри та Президент порушують Правила з упертою регулярністю, а безконтрольна, всуцількорумпована ДАІ не буде чекати, коли ж ви порушите. Інспектор знайде спосіб, за який вас штрафанути, бо ваше дотримання Цивільного кодексу України шляхом використання довіреності на розпорядження власним майном і небажання вироблення, сумнівної вартості, нікчемного, з правової точки зору, документа, яким є Тимчасовий талон, кваліфікуватиметься нспектором ДАІ, як порушення вартістю у 850 гривень. Просто у нього чітке завдання – наповнювати бюджет. І навіть – кілька. Тому у вас буде вибір – 850 державі чи 500 конкретному інспектору. Оце й уся боротьба сучасної влади за порядок на дорозі. Жалюгідний результат жалюгідних невдах. Це напевно Ющенко так свою вину за розгін ДАІ замолює перед даішниками. Цікаво, чи вже вибачили?    
 

 
А тим часом, якщо в одних закінчились проблеми з грошима – в інших почались. Рідний Нацбанк втомився воювати з доларом і пішов воювати з ринком. Останнім у світі з ринком воював Державний Банк СРСР. Закінчилось усе так сумно, що навіть не хочеться згадувати. Не хочеться, а треба, бо легка невідповідність між курсом на табличках обмінників та його справжнім, купівельним, наводить на думку про те, що НБУ уже перестав кричати «Я не хочу срати!», а перейшов на запевнення: «Я не всрався!». На тих же місцях, що і кілька років тому з’явились ті ж самі «коні» (міняйли) – як з анабіозу вийшли. І тільки у них можна купити валюту і тільки за курсом, десь на гривню з лишнім більшим, ніж у банках. Фактично – це вже дефолт. Дефолт довіри до держави і її інституцій. Чотири роки тому, коли був Майдан і попереду світила криза ще більша ніж зараз – віра зробила неможливе. Віра громадян у свою державу, Нацбанк та власні сили не дала впасти економічно і фінансово. Тоді ми вірили у професіоналізм своїх лідерів. Сьогодні ми знаємо їх підтверджену репутацію цинічних балаболів, які не можуть спинитися у тотальному грабунку власного народу. У цій ситуації, НБУ не знаходить нічого кращого, як звинувачувати журналістів в поширенні паніки, яке полягає в тому, що журналісти… описують і аналізують конкретні дії НБУ! Жахіття триває. Нікого ніяк не можна переконати в тому, що гривня перестане стрімко девальвувати, бо кому ж вірити, якщо ще два місяці тому сама Прем’єр-міністр заявляла, про те, що у нас кризи нема й не буде, а сьогодні вона визнає, що брехала!
 
«Чому я як прем`єр-міністр і всі члени уряду так довго не говорили про кризу? Якби я зробила це публічно 4 місяці тому, можливо, криза наступила б на 4 місяці раніше, тому що коли влада починає говорити про кризу, а не робить тихо те, що повинна робити, то це нарощує панічні настрої і піднімає ті проблеми, які насправді без паніки не виникають», - сказала Ю.ТИМОШЕНКО.  УНІАН
 
Констатуємо факт: влада так нічого і не зробила «тихо те, що повинна робити», зате почала «говорити про кризу». При чому, не найкращі речі. НБУ, грізно заявив, що каратиме за спекуляції на валютному ринку і… дозволив банкам комісійні за обмінні операції! НБУ повністю визнав, що не контролює ситуацію. Населення, бліде від страху перед завтрашнім днем, позбавляється як може від гривні. А валюта, яку таки вириває собі «великий бізнес», вся цілком тікає в закордонні офшори! Це не Іспанія, де вкинуте в економіку євро чи долар у ній же і залишиться, це – практично Росія, де власне населення і бізнес настільки не довіряє державі, що намагається врятувати свої гроші, а не державу і її фінансову систему. І не треба в цьому звинувачувати населення! Це непрофесійні дії урядів України та її вищих посадових осіб протягом не одного року так подіяли на її народ.
 
Ось воно – ще два місяці тому у нас кризи нема. А сьогодні:
 
«На совместном симпозиуме в Гааге аналитики и эксперты Международного валютного фонда, Всемирного банка реконструкции и развития, агентств Блумберг, Мерил Линч и Фитч пришли к выводу, что Украина больше всего пострадала от экономического кризиса.
Рассматривались макроэкономические показатели всех стран, которых задел экономический кризис, и по совокупности этих показателей Украина оказалась на первом месте.
По мнению экспертов, это связано в первую очередь с тем, что правительство Украины, парламент Украины и Национальный банк Украины не смогли обеспечить защиту страны от экономического коллапса.» Завтра.
 
Нарешті – перші! Чомусь знов згадується прем’єр Британії Гордон Браун і його обіцянка працювати уряду без вихідних і ночами задля пом’якшення наслідків кризи для Британії і, як дисонанс – поведінка наших годованих владик, які не знайшли часу за інтригами зробити хоч щось для порятунку країни. А втім – я помилився. Вони мали купу часу але не мали жодного бажання рятувати країну, у них інша мета – заробити на «кризі» і якомога більше…
 
Чотири роки тому феноменальними зусиллями всієї нації було сформульовано Національну Ідею України. Вона була сформована і усвідомлена на Майдані. Там стояв народ, який не хотів їсти, не хотів грошових подачок і не прагнув «дешевого газу». Там хотіли покарання винних за порушення Закону і спотворення волевиявлення, і хотіли встановлення чітких та зрозумілих Правил для всіх. Це було сформульовано коротко і ясно: «Свободу не спинити!» Ми не хотіли, щоб спиняли нашу свободу заробляти на гідне життя, свободу на самореалізацію і спілкування, свободу на безпечне життя. Нагадаю: на Майдані не було проблем мови і спілкування, на Майдані не було проблем з довірою і агресії. На Майдані була безмежна віра в себе самих і надія на краще. Одним словом, ми вимагали в Держави якщо й не допомоги, то хоча б не заважати нам у розбудові власного життя. За 4 роки Віктор Андрійович Ющенко не знайшов часу на виконання своїх обіцянок. Ніхто з політиків, які стояли на Майдані не знайшов часу на втілення того, що вони обіцяли. Це не звинувачення – це констатація факту. І, схоже, що до тієї констатації прийшли й самі «лідери» Майдану. Святкувань з приводу Дня Свободи ні в кого не вийшло  і так щасливо співпало, що цей день блідо відступив перд датою вшанування Жертв Голодомору. Там, на скорботних заходах, немічні банкрути мали час подумати над тим, що ж вони зробили для своєї країни за чотири роки. І там, біля помпезних пам’ятників жертв ідейних катів, які спорудили  сучасні мільярдні відКАТИ, можливо до них і дійшло, що насправді вони не лідери і не професіонали, а дешеві антрепренери дорогих клоунів – Нестора і Колі…
 
А так, відверто, знаєте, що найбільше вразило минулого тижня? Що ніхто з «лідерів» Майдану навіть не почервонів.  Може й справді в них блакитна кров? От тільки чому? ТОМУ ЩО ЛІДЕРИ ЧИ ТОМУ ЩО ПОСЛІДОВНІ?!