Якою тонкою буває неправда...
 
Як місячний промінь, як голос кастрата.
 
Як стежка в дворі, де покинута хата
 
даремно чекає веселих гостей.
 
Як лезо ножа, яке точать на брата.
 
Як цегла, яку боязливий "сенсей"
 
ніяк не рішиться розкраяти лобом.
 

 
Якою товстою буває брехня!
 
У білім пуанті - клишава ступня.
 
У школі пустій - ненароджені діти.
 
Браток во христі - неписьменний політик.
 
Загублена віра, надія пуста.
 
Вгодовані пики, що славлять Христа.
 
Знайомий держак у нової мітли.
 
Прапрадід - козак, а онуки - хохли.
 
І тільки й лишилося правди тепер,
 
Що вранішній дощик у чистий четвер.