Україна постала цікавим історичним об’єктом. За всієї розмаїтості її соціуму, вона, на старті своєї новітньої історії, виявила чітко означену «двояйцевість». В одному яєчку дозріває одна соціальна істотність, назвемо її «півник», а в другому яєчку дозріває, скажімо так, «дракончик». Не буду продовжувати цю алегоричну метафору, досить означення різноприродних сутностей. Хоча назвами «півник» і «дракончик» скористаюся у подальшому викладенні, щоб не збуджувати алергій всякими набридлими «галичанами».
 
«Півники» мають стійку етнокультурну традицію, яка утворилася від віковічного єднання їх із Природою, від їхнього невмирущого землеробства, навіть від їхніх дрібних промислів. Щоправда, окремою гілкою традиції півників було войовниче козацтво (можливо, без козацтва півників вже давно з’їли б). Можна помітити і ще одну гілку традиції – тугу за Дахом над Вкраїною ..  Хай би він з чого-небудь взявся, той Дах, і захистив би лагідних, працьовитих і співучих півників! Тим Дахом міг би бути Бог (ой, як же вони, смиренні, на нього покладалися!), або чиясь міцна держава, яка взяла б півнів під опіку! Нехай би та держава давала їм змогу багатіти на їхніх чорноземах і не заважала їм співати, співати, співати .. А вони вже гарних господарів привічали б і годували ..
 
Та господарі їхні час від часу влаштовували півникам геноциди. Тоді деякі відчайдушні півники співали тугу за власною державою. Яка нарешті стала б тим дбайливим панством, що опікувалось би півниковими ланами, сидячи на владних пагорбах у великих містах. Адже на біду півників саме в містах завжди і всюди мешкала влада, яка за історичними обставинами була непівниковою. Тому в унікальній традиції півників не зросла міцна державотворча гілка.
 
Зовсім інші розклади були у дракончиків. Для них схід і захід сонця були технологічними обставинами. Більшість з них на сході сонця сірими понурими натовпами стікалася до прохідних воріт, де в смороді, пилюці і грохотінні минало їхнє недовге колективне життя, кожного дня до заходу сонця. Після чого треба було йти у шинок, щоб підготувати голову до завтрішнього грохотіння і смороду. У той час як меншість дракончиків керувала процесом і тримала в руках владу. Більшість знала, що «жізнь – капєйка, а судьба – індєйка», а меншість складала копійки у великі статки.
 
Ну, от, маємо те, що маємо (с).
Півники наспівали собі державу, а дракончики вирішили прибрати собі до рук півникову державу, і як раз і стати тим Дахом для півників, про який ті давно вже мріяли. Тому що у дракончиків була та меншість, що долучилася до традицій «тримання» міст і регіонів і вони вже дозріли, щоб тримати Україну. А у півників не було державотворчої традиції. І півники віддали державу дракончикам і тепер придивляються: а чи гарно дракончики будуть дбати за ними, півниками.
 
А якщо півникам не сподобається, як дракончики про них дбають, то вони знову віддадуть їм владу і знову будуть придивлятися прискіпливо, с позиції конструктивної опозиції ..