…Ну от і прийшла осінь. На відміну від весни, осінь ще краще показала хто де сів. Втім, все це було видно вже давно – снігу ж бо не було. Однак, усе одно здивувало всіх головних сиднів на державному гектарі. Віктора Андрійовича з Віктором Івановичем здивувало: чого це Юля образилась – вони ж її не ображали!? Юля здивувалась: чого це Віктор Андрійович злякався – вона ж його не образить! А Віктор Федорович просто ох…, блін, не правильно ви мене зрозумієте – він супу рибного  об'ївся від здивування, що всім став потрібен, а Ринату Лєонідичу – ні. В результаті, Арсеній Петрович Яценюк 16-го вересня законодавчо оформив політичне розлучення між цим «облаком в штанах» і цією, пардон, «курвою з косою» (музика лірична, слова народні).  На горизонті чітко проступили обриси нового видовища, яким кльово можна буде нагодувати народ замість хліба. Це – або нові вибори, або нова країна.
 

 
На рахунок новизни країни я, може й поспішив, бо вона, у світлі нових законодавчих ініціатив від БЮТ і ПР   вимальовується не нова, а тюнінгована до суміші танка і «Запорожця» - себто парламентська республіка, утворена двома авторитарними псевдо-партіями. Така собі, зверху декорована демократією, диктатура. Насправді, ні одне ні друге, а регульований безлад – ну ж не поїде «Запорожець», як ти на нього броні навішаєш. Хоч гопки скачи. Бо запряжений в цю парламентську конструкцію донецький сивий мерин тут же і потягне на себе збрую з дніпропетровської трепетної лані. І, у перспективі,  нічим воно не закінчиться, бо головний наш хоружівський трутень (нічого образливого! Трутень – бджолиний самець), замість жала має щелепи. Як в Лускунчика. Він ними «щолкає». І «прощолкав» він на сьогоднішній день свій другий термін, за який здорового глузду не жаліючи бореться Віктор Іванович Балога, безповоротно. Тепер може «прощолкати» країну. Хоча, чому «може»?  «Щолкає»!
 

 
От же ж нелегка доля саркастичного негідника! Десь так, на початку року 2005-го, такому негіднику як я, стало соромно. Почитавши 10 кроків на зустріч людям, я тут же і виявив, що деякі з них риссю кинулись робити. Маю на увазі виплату збільшеної допомоги при народженні дитини. Це була перша на моїй пам'яті обіцянка кандидата на посаду керівника держави, яка була повністю виконана і виконана швидко. Чесно скажу, що тоді я повірив в Ющенка, в його команду і його здатність провести необхідні для країни зміни. Виявилось, що далі не було виконано практично нічого з того, що обіцялося. Віра моя у доброго морального президента та його команду, ще трохи чіпляючись за залишки ностальгії, пожила але, одночасно з кількома невеличкими скандалами про БМВ і борню Зварича з Тимошенко за реекспорт нафти (пам’ятаєте ще?), благополучно вмерла. «Морда» на адресу журналіста вбила поняття моральності президентової особи, а детективні перипетії навколо нафтових та освітніх справ Зварича, помножені на пізніші відкриті конфронтації Тимошенко-Ющенко довели, що команди там нема.          
 

 
Врешті-решт саме розчарування у «нових» політиках та тому, що вони роблять процес абсолютно закономірний, який я, хоча й з острахом, але чекав. Чекав я також і того, що виконати всі свої обіцянки помаранчеві явно не зможуть. Але те, що відбувалось потім стало для мене повною несподіванкою. Я абсолютно не сподівався, що під бравурну музику та істеричні заклики «не зрадь Майдан!» відбудеться така масштабна реставрація того, що ми називали кучмізмом. Та ще й у такому масштабі, що благим матом хочеться горлати: «Данілич! Вернись!». Здавалося, у часи Кучми, що «безпрєдєл» в країні уже більшим бути не може. Але те, що відбувається зараз – це було просто нереально при Кучмі. Як би дико не звучало – але за президентства Ющенка і прем’єрства Тимошенко Київ перестав контролювати регіони України. Цілий парад рішень обласних рад щодо статусу російської мови за часів Кучми був просто нереальним. Ніякого русинства у Закарпатті при тому ж Кучмі просто не було. Висловлювати свою думку щодо ситуації у Південній Осетії і Абхазії верховна Рада Криму при папі Льоні могла б тільки в курилці. Таке враження, що наші олігархи при «помаранчевих» втратили інстинкт самозбереження і, згодні, за додатковий мільярд, поставити на кон державу, завдяки якій вони є тим, чим є. Що ж сталося? А все просто – Кучму поважали і побоювались. Цих просто «розводять». Державу й далі доять ті ж самі особи, що й до 2004-го року, проте, зараз сезон вражаючих знижок.
 
Ніяк не можна було торгуватися з Кучмою та шантажувати його задопомогою сепаратиських забав. А з Ющенком – запросто. Можна звичайно сказати, що на Ющенка просто тиснуть використовуючи його больові точки, але останнім часом стає все більш очевидно, що усі прояви ленінського принципу «чим гірше тим ліпше» проявляє все той же секретаріат Президента.
 

 
Це така гра у «спасіння держави за допомогою консолідації навколо єдиного національного лідера – нашого Президента», спрямована на досягнення заповітного підняття рейтингу. Ах, як же гарно – ревіння танків на Хрещатику та полігоні, чіткі рубані фрази про патріотизм українських військових і необхідність покращення їх умов служби та фінансування! Яка картинка! А ви помітили, як чудово пасує камуфляж людині, яка, перебуваючи на посту Верховного Головнокомандувача, зустрічається з міністром оборони РАЗ НА РІК? (Для порівняння – Кучма зустрічався з силовиками раз на тиждень! ) А ви бачите, як вправно їздить на танку – в прямому  ефірі! – керівник держави, який раптом виявив, що його обіцянка про професійну армію не може здійснитися? Тобто вона, була здійсненна при цьому неголеному Гриценку, і, начебто, все йшло по плану – до переходу на професійну армію у 2011 році. Та от підвів Гриценко. Довелось його вигнати за неконструктивну антидержавну позицію – то засумнівається, капосний, у епохальній газовій перемозі Івченка у Москві, то скаже, що президенту і його команді якщо не совість, то хоча б страх треба мати. Куди воно годиться? Нам мрійники, які до 2011 року готові армію не тільки з онуч в шкарпетки перевзути, а й на професійну основу поставити, не потрібні. Нам прагматиків треба. Щоб на нерухомості розумілись а не на онучах та шкарпетках…
 
Здається, що нестримна лавина компроматів, маразму, жахіття та хитрих закидонів наших політиків, які валяться на бідолашну народну голову спонукають ховати її в пісок. Подалі від них усіх з Шустером разом. Як крилато висловився Володимир Литвин, – «Це народу не пече». Таки дійсно – дістали. Зі своїми коаліціями–зрадами–виборами. Здається, ми навчились давати собі раду без наших милих політтелепузиків, наче тобі у нормальній європейській державі.  Є Рада, нема Ради – країні, барвисто висловлюючись, по-барабану і вона спокійно собі працює.
 
Але державні мухи (-жі?) відділятись так просто від наших котлет не хочуть. І тут починає не на жарт брати зло.  Ну хрін би з вами, придурками і вашими зрадами-коаліціями з цивілізаційними виборами та ментальними, курва, конфліктами але ж мало того, що вигрібаєте у нас з кишень наші гроші напряму (привіт Таріеле Шакровичу! Я про вас трішки нижче згадаю!) так норовите нас, як каже мій знайомий поважний бізнесмен (три «ходки» і вісім років розшуку) ще й «кинути по – крупняку».
 
Для прикладу: ревальваційно – девальваційні танці ще можна було б якось зрозуміти але коментарі пажів нашої Світлої Королеви навколо тієї ситуації просто-таки вивертають. Травень місяць, ревальвація. Терьохін і цілий виводок авторитетних  «експертів» пояснюють нам Єдино Правильну  Політику Партії щодо ревальвації гривні з точки зору одних лише плюсів – народ, в масі своїй, заробляє гривню, отже, при її подорожчанні відносно долара, він заробить більше. Про те, що ціни летять догори, а долари народ, в основному, використовує для заощаджень та основного мірила цін на, наприклад, нерухомість, природно, не наголошується. Наслідок – народ ледь встигає кліпати очима на втрати своїх кровних на курсі і уже явно не встигає помічати ріст цін на нерухомість та продукти харчування.
 

 
Уже тепер, при абсолютно об’єктивному  підлізанні долара до старих величин курсу 5,0 – 5,15 гривень за долар, на питання в студії Шустера, що ж відбувається з курсом долара депутат від БЮТ Фельдман сказав, що... народу все одно, що відбувається з курсом долара – його більше хвилюють події у Верховній Раді. Мда… Декабристи! Ви не те що далекі від народу – ви на народ поклали Шустера. Це ж треба, сказанути таку єресь! Та до лампочки ваші танці у Верховній Раді! Смію таки ствердити, що народу набагато важливіша чиясь авторитетна думка, а що ж буде завтра з гривнею? І тут ви йому починаєте пхати «експертів» і «думки». Народ, як починає слухати ваші «авторитетні» заяви з інфляційними страшилками – кидається забирати гроші звідки може. Шановні! Ви ж усі бізнесмени. Ви ж фінансисти. Ви ж знаєте, що іноді краще жувати, ніж говорити. Ваші піар–війни на взаємознищення відбиваються на фінансовому ринку. І без того переляканий люд  кидається забирати свої гроші з банків та інших фінансових установ. І якщо для великих банків це не так критично, то малі фінансово – кредитні організації на кшталт кредитних спілок страждають від цього невимовно. Надивиться яка-небудь тітка Зося, як їй від президента і до журналіста всі кричать про страшну інфляцію і тих своїх пару вкладених сотень швиденько біжить достроково забирати з депозиту, бо, бачте, і так пропаде… Як хто казав?! А по телевізору про таке тільки й мова останні кілька місяців!
 
Але не тільки словом а й ділом допомагають нам наші дорогі політики. Буквально цими днями у Верховній Раді вирішили долати президентське вето (благо у БЮТ і ПР – головних «автовиробників» - на це голосів аж задосить!)  на закон про відновлення ввізного мита на авта на рівні 25% від вартості замість сьогоднішніх 10%, продиктованих СОТ. Таріел Шакрович Васадзе – основний український «автовиробник» тут же і безхитрісно розказав, що, мовляв, є два шляхи. Перший – дозволити всім купляти авта які заманеться за низькими цінами, а другий – зусити всіх купляти ті, які треба вітчизняному «виробнику» за тими цінами, які цей же «виробник», не страждаючи муками совісті і скромністю, намалює.  При цьому додав, що 25% мито це просто прекрасно, бо будуть більше платити в бюджет з якого – правильно! – годуються лікарі, вчителі та інші.
 
Готуйся, посполиті! У комплексі з дозволом кабміну на ввіз іномарок старше 8 років, 25% мито в додатку до вартості першої реєстрації точно призведе до того, що до нас приїде все європейське сміття. І коштувати воно буде, якраз стільки, щоб ні у кого не залишалось сумніву – «Ланос», «Черрі» чи «Жигулі» це таки машини. А «Опель» 1991 року – це просто космічний корабель! І плювати всім на вимоги СОТ і міждержавні домовленості – нашим «виробникам», які просто скручують чужі диво-вазівські автоконструктори і, зовсім недавно, взагалі перестали виробляти останню українську машину «Таврію», треба ще наїстися. До відвалу. Як перед смертю, бо ніхто не має ніяких ілюзій – автовиробництва в Україні нема. Автопром вмер разом з «Таврією». Залишились тільки апетити основних власників бляхарень, що клепають старе та жалюгідне російсько-китайсько–корейське череп’я та товчуть за те нормальну копійку, змушуючи нас платити за те, за що при нормальній ринковій конкуренції треба бити в писок.
 
Взагалі, мене страшенно потішила сентенція того ж Васадзе, мовлена з телевізора  про збільшення, завдяки вищому миту на авто, надходжень до бюджету від громадян. Так і хочеться спитати, а навіщо вам у бюджет ще більше надходжень? Щоб ви у новому проекті бюджету на 2009 рік заклали збільшення фінансування на президентську адміністрацію до 1,6 мільярда гривень? НА ЩО ВАМ НЕ ВИСТАЧАЄ? На нові машини для кабміну? На нові квартири для депутатів? На які нові примхи президента потратите? Ви ж не дасте ні на медицину ні на армію!
 
О! Здається, знаю куди можна буде потратити наші гроші – на газ. Кабмін пропонує Верховній Раді виділити 8,7 млрд. грн. на компенсацію НАК «Нафтогаз України» різниці в ціні закупівлі і продажу імпортного природного газу у 2009 році. Сказано, що «компенсація надається з метою здешевлення вартості теплової енергії, що виробляється підприємствами комунтеплоенерго для потреб населення». Розкішно! Ви оцінили турботу про себе? Хулі, як писав Подерв’янський, не ясно? Пояснюю популярно:
 

 
Газ нині дорогий. Отже, і споживачі повинні платити за нього і вироблене цим газом тепло дорожчу ціну. Підняти ціну для споживача? Ви здуріли?! Перед парламентськими і президентськими виборами Юля підніме ціну!? Ні, треба зробити елегантніше. Треба, щоб споживач заплатив ту високу ціну на газ але цього не помітив. А помітив, натомість, невсипущу турботу про себе Рідної Матері Нашої (не зовсім  тієї, що мав на увазі закарпатський златоуст Данча!). Тому з грошей державного бюджету, з наших податків і буде компенсовано нам же ту ж ціну на газ. Просто і вишукано, як і все, що робить Юлія Володимирівна. Нашими грішми нам все компенсувала. Браво! А реформувати комуненерго та виділяти суми на енергозберігаючі технології для населення – це ми зробимо потім, як щось залишиться з того бюджету…  
 
На фоні голосних перегавкувань на нашій політичній псарні минула чергова річниця зникнення Георгія Гонгадзе. Я втішився, що вельможні падлюки не пошпарили цього разу з офіційними промовами та черговими брязкальцями його поминати. Один тільки Черновецький приплівся заради піару на Майдан. Але то скотина відверта, як і дідусь Мороз, який у фільмі «Помаранчеве небо»  носив за собою свічечку та розказував про свою велику любов до Георгія. Дивлячись на свічечки у руках Мороза і Черновецького, увіковічнені в художньому фільмі та придворними фотографами, я малодушно питаю у Господа, де ж межа людської ницості? Як може носити земля таких?! Я не маю відповіді але, очевидно,  у Господа є таке почуття, як гидливість – тому й не розверзається земля під вельможними фальшивцями, які присягали встановити хто й за чиїм наказом знищив Георгія, а натомість шлють квіти на ювілей Леонід Даниличу і дають звання заслуженого юриста та підіймають по посаді суддю М.Пиндюк, яка ухвалила рішення про звільнення генерала Пукача, який офіційно вважається виконавцем вбивства і якого вже ніколи не знайдуть щоб встановити замовника.
 
У такі дати починаєш розуміти, що нічого у світі не робиться даремно. І Георгієва жертва була не даремною. Він був одним із тих, хто примушує думати. Хто робить з бидла громадян. Це Георгієва заслуга є в тому, що зараз молодий кретин–вбивця Фелікс Петросян усе ж таки ще не виправданий. Розголос наданий цій справі пресою і простими громадянами не дозволяє нашим скурвленим сто разів «правоохоронцям» просто закрити справу. Є маленька надія, що худобу на джипі таки покарають. Або хоча б харківського «експерта» та одеського «слідчого» які приклали свою руку до відбілення чорного кобеля Фелі Петросяна. Є надія, що ми зможемо вправити мізки нашій владі і вона таки буде ставати кращою. Є надія, що резонансні справи убивць на дорогих автах просто так не заглохнуть. Маленька надія але є.  Бо хоча зараз країна нагадує середньовічну монархію, яку рвуть на частини великі феодали, де рейдерство стало простим прибутковим і безпечним бізнесом, де судової системи фактично не існує – вона перетворилась на ефективний інструмент для відбору чужої власності. Де регіональні прокуратури і відділення МВС нагадують придворних гайдуків місцевих магнатів. Де уже зовсім жалюгідним є те, що навіть показово розправитись з яким–небудь політичним  лузером і злодієм на кшталт Колі Рудьковського, на якому клейма ставити ніде чи прокрадених наскрізь кримських чиновників від голови сільради до голови Верховної Ради Криму, наші ялові владики, попри величезну охоту, не можуть. Ми все ще маємо надію, що країна виборсається. Ми приречені пройти той шлях, який інші нації йшли століттями за кільканадцять років. Ми пройдемо. І, хоча, наші королі не просто голі, а ще й дурні, ми не будемо накидати на них мантії, щоб прикрити сором. Ми будемо міняти королів. Це так конче треба для гігієни нації. Щоб не смерділо згори.