для старых юзеров
помнить
uk [ru]
Для повноцінної роботи сайту вам необхідно увімкнути у вашому браузері підтримку JavaScript. В іншому випадку багато функцій сайту будуть недоступні

фкантєкстє - 24 - 28 серпня 2008р.


фкантєкстє - 24 - 28 серпня 2008р.
Баран – істота високоінтелектуальна. На відміну від, скажімо, корови. От, стане баран і дивиться на нові ворота. Стоїть і дивиться. А в них не йде. Нє-а. Тому що (с), зі своєї, баранячої точки зору, він нових воріт не сприймає. Бо в доступній йому системі інформації і оцінки дійсності, з висоти свого власного життєвого досвіду, баран не уявляє собі, що ворота могли поміняти, а подвір’я, де стоїть його кошара, залишилось тим же.  Тому й не йде він у нові ворота. Нові ворота – це щось невідоме, щось поза межами розуміння, отже – небезпечне. Тому, отару в ті ворота вести не можна. Бо отара – вона така дурна, що може ломанутись у нові ворота. Особливо, якщо отара складена не цілком з овець. А, наприклад, з левів. Леви створіння нерозумні. Постав їм вожаком барана і маєш отару овець. А барани, як уже я казав – мудрі. Ти баранам постав на чолі лева – і маєш зграю левів. От така, малята, цікава біологія від Наполеона. До чого вона тут? А до аналогії: наш вожак цього тижня дивився на Нові Ворота.  Я не втримаюсь і процитую:
 
Президент України Віктор ЮЩЕНКО взяв участь у відкритті новозбудованих воріт на території культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал».
Президент оглянув територію комплексу та привітав працівників із завершенням упорядкування воріт. УНІАН

 
Три роки, понад сто мільйонів гривень і… Ворота! Воістину ми – леви. І стоїмо разом з нашим мудрим Вожаком отарою і дивимось у ті ж НОВІ ВОРОТА. З висоти свого інтелекту і життєвого досвіду ми розуміємо, що нас десь трохи – як би це вірно сказати? – недоінформують. Бо за такі гроші вже можна було збудувати хоча б фундамент того самого Арсеналу. Але ворота – то й ворота. Вони на сьогоднішеній день потрібніші. Танк в них проїде? Військо «коробочкою», разом з бойовим прорабом, пройде? То й добре. Слідом можна і орденоносців до Дня Незалежності свіжо нагороджених орденом «Яріка Смишльоного»*, через ті ж ворота пропустити.
 

 
Наприклад, Льоню Черновецького. Цей не те що в будь–які ворота пройде, цей в будь-який отвір без мила пролізе. Льончик людина релігійна і живе по Біблії. Ну, так, як він її розуміє. Верблюда бачили? Голку бачили? А знаєте як верблюд у вушко голки може пролізти? О-о-о-о! Якщо верблюд сидить та булькає, та жує, та думає про прекрасне  чотири роки без особливих поступальних рухів по пустелі в напрямку обіцяної ним же землі, то йому можна влізти, пардон, в… ду..(?)шу і спонукати до наступного руху у вушко голки. Не лізе? Ну і шо! Льончику і там, куди доліз, тепло. Тому що Посольство Царства Божого – воно діло прибутковіше від самого Царства.  Бо його разом з верблюдами та баранами організувати можна. Перед Воротами. І продавати в них квитки до Царства Божого, як Остап Бендер до П’ятигорського Провалу.
 
Ну, що – глянемо ще раз разом? Он вони, ворота. Там, за ними, щось невідоме – чи то земля обітована, чи то Царство Боже, чи то Євросоюз, чи то НАТО.  Піти б… Ех, рада душа в Рай, а верблюд у вушко голки не лізе… Стоїмо? Дивимось? І хто ми після цього? Народ?
 
А таки народ! Напевно, ще й вибраний. Судячи з усього, сорок років ще треба буде нам пиляти. Господи, тільки у нас щось з дорогою! Ми по пустелі йдемо, а манна не падає. Сімнадцять років уже! А що ти, Господи, кажеш?! Посилав ти нам манну? Так то ж не манна! То чорнозем, індустріальний потенціал, унікальні шанси… Що, Ти кажеш, ми з ними зробили? Блін, якось недобре вийшло… Боже, та не жмись! Ну дай ще парочку шансів!  У нас з тобою часу – вічність. Нам спішити нікуди. Ти не звертай увагу, що ми з собою Тільця золотого прем. Він нам не заважає! Всі, хто на нього моляться – вони на ньому й їдуть. Угу. А ми їх буксируємо. Анітрохи не важко! Було б важко – скинули б. А так – нормально… Боже, а можна, ти їх сам з нас знімеш? Тільки без блискавок і всіляких Твоїх спецефектів. Ще пораниш кого… Акуратно так, Господи, їх зніми - щоб Тільця не пошкодити, щоб на нього ще хтось з нас підсів. І пошли нам, заодно, ще когось, щоб потягнув нас…Та нам пофіг куди – НАТО, ЄС. Нам би так, шоб працювати,  як при соціалізмі, а зарплата – як при капіталізмі. Ми ж свій, особливий, шлях шукаємо.
 
Так, на пару хвилин залишимо Господа в спокої і постараємось визначитися, перед лицем нових викликів для унікальної нації, з внутрішньополітичною ситуацією. Перше, що потрібно зробити нормальному президенту нормальної держави перед обличчям військової загрози зі сторони третіх  країн … От як ви думаєте, що слід зробити? Га? Укріпити обороноздатність шляхом постійної і системної роботи з реформування армії? Створити, врешті-решт, сильну професійну армію? Провести чистку державного апарату і зайнятися боротьбою з корупцією у судовій та правоохоронній системах? Повернути, внаслідок проведених реформ, довіру людей до владних інститутів? Ви що – здуріли?! Перше, що треба зробити – підняти рейтинг. Так як нема під руками мале-е-енького домкратика, рейтинг можна потягнути танком. По Хрещатику.
 
Можна зробити, у вигляді виключення, і пару правильних кроків: підтримати окуповану Грузію, врешті спробувати поставити на місце флот іншої держави, який мав у носі міждержавні домовленості і повагу до законів України. Тільки от незадача! Як же буде тебе слухати чужий флот, якщо ти не здатний контролювати ситуацію у своїй державі?  Повна яловість влади проявляється в тому, що навіть у принципових для неї питаннях, як-от вирубка карпатських лісів чи посадка Миколи Рудьковського,  вона не здатна довести справу до кінця. На владу просто не зважають. Якщо це можна в Україні, то чому  таку державу має поважати інша держава, особливо її збройні формування?
 
Але облишмо мінуси! Тільки – но надчутливі філейки Карасьова зафіксували легкий ріст того самого рейтингу, внаслідок рішучих заяв з підтримки Грузії, як «аналітики» секретаріату президента вирішили кувати бабло не відходячи від каси – тут же і задумано знайти хорошого кандидата на роль п’ятої колони, щоб гарно розкатати його в налисник**.
 
Я втішився. Я давно чекав, коли ж врешті-решт візьмуться за ту п’яту колону? Ну, думаю, тепер тобі, Кауров, торба***. Пакуйте чемодани, Наталя Михайлівна! - хотів я кричати. Закриють, точно закриють Корнілова разом з його інститутом!  Лєвчєнко! Лєвчєнко врешті-решт зайде в прокуратуру і пояснить, що це у нього за такі прецікаві ідеї щодо одного-єдиного «русского гасударствєнного язика»?  І я – от же ж лошара провінційна! – помилився! В держави є значно небезпечніші зрадники. Юля. Як я міг про неї забути? В той час, коли Президент однозначно підтримав Грузію у конфлікті з Росією,  Михайло Маркович Добкін стурбувався долею осетинських дітей, забувши про грузинських,  Борис Вікторович Колесников послав гуманітарку у згеноцидений до стану  Алчевська Цхінвалі, Віктор Федорович Янукович вирішив встати разом з Росією з колін і став раком у напрямку Кремля – Юля підозріло промовчала…
 

 
Нє, ну ви подумайте! Віктор Федорович, як патріот, чесно сказав, що визнавати Південну Осетію треба, бо США визнало Косово, а Юля два тижні маринувала ставриду на Сардинії, щоб підступно, підло і стиха заявити, що вона підтримує територіальну цілісність Грузії!  Хіба не видно хто тут зрадник? Щоб усі сумніви відпали, спільними зусиллями всього секретаріату президента склепали маляву, де перелічили всі злочини Тимошенко проти держави, яку й відправили в СБУ.  Кислинського поставили озвучити страшні злочини Юлі. Серед найсерйозніших, була зустріч Тимошенко з Кучмою з метою повернення «вчорашніх». Я трішки стурбувався: куди тих вчорашніх повертати? Вони кудись пропадали? Хіба Віктор Андрійович Ющенко не призначив Кучму своїм указом в наглядову Раду КНУ ім.Шевченка  Що сталося? Що за неприязнь до порядних людей у краватках раптом з’явилась у президента? Невже він надумав забрати орден у Бориса Колесникова і грамоту у Сергія Ківалова? Та так недалеко і до вигнання Раїси Богатирьової з РНБО!  Пан Кислинський хоча б порадився з Віктором Андрійовичем про «вчорашніх»? Явно прокололовся секретаріат – вони б ще «бандитам тюрми» згадали…
 
А, взагалі-то, зараз ситуація найскладніша у Віктора Федоровича. Ну, ти подумай! Сидиш собі тихенько, рейтинг тоді росте, бо експериментальним шляхом доведено, що коли Віктор Федорович мовчить, його інтелектуальний потенціал, разом з рейтингом, значно зростає. Але інтелектуальний потенціал нікого не цікавить, бо на носі вибори, а підла Юля дві години про щось терла з Путіним. Апупєть! Віктор Федорович і канфету вкусну Владімір Владіміричу давав і Осетію з Абхазією готовий визнати вже сьогодні, а головна зрадниця країни – Юля. Єсть на цьому світі правда?! Образливо – до сліз. Виходить, шо цей кіт Леопольд, так може причепитися, що тонучи сам, потягне на дно і Віктора Федоровича! Ох ти ж, прєсвятая Московская Двоіца! Ох ти ж, Мать преподобная Анна Ахметова! Та нахєра ж тєпєрь ота поддєржка цього шкодливого кота Ліапольда і всякі з ним коаліції, як воно може тільки нашкодити?! Хоспаді (МП)! Та шо ж воно такоє! Нєужель, на Юлю більше компромата в Кремлі  ніж на Віктора Фьодоровіча?!
 
Ах, Вікторе Федоровичу! Не переживайте! У них, там в Москві на всіх є. І ви всі туди наввипередки біжите – всі Віті з Юлями і пропонуєте, пропонуєте торганути суверинітетом за лишню копієчку. І хто найбільше запропонує – того найбільше і підтримають але й решту не покинуть. Вони зараз навчені. Їм ви один, ексклюзивно, не потрібен. Після 2004-го вони зрозуміли, що і з Ющенком «работать» можна. І з Юлею. І работають. Бо якщо придивитись уважно до всього, що відбувається в країні, то іншого визначення, як саботаж, до діяльності всіх гілок влади не підбереш.
 
У зв’язку з цим саботажем, просто-таки розчулюють спроби одної владної голови перекинути проблеми на другу владну голову. У цьому нелегкому поєдинку двох нівроку тупеньких довбеньок важко визначити здорову. Однак, останнім часом, все легше помітити більш хвору голову. У неї є невеличка борідка і маніакальне бажання пояснити всім вселенський взаємозв’язок між косою на другій голові і кліматичними процесами на планеті.
 
Повінь на західній Україні, згідно з протоколами Печерських мудреців, задумала і здійснила все та ж заслужена зрадниця України Тимошенко Ю.В. Те, що Тимошенко Ю.В. в основному рубає граніт на Житомирщині, а не ліс в Карпатах, якось ковзнуло повз увагу Печерських мудреців. А от вирубки лісів в Карпатах, через які щороку стаються більші чи менші повені здійснюють якраз фірми, які мають відношення до тих же мудреців. Але байка з нею – з повінню! Очевидно, що вперте небажання тієї ж Сардинської зрадниці прийти на парад, було продиктоване підлим задумом зробити салют в Лозовій. Нехилий такий салют, петардами загальною вагою у 90 тис. тон. За тим же принципом емпіричного дослідження взаємозв’язку між визначенням авторства наслідків акту дефекації та спідниці невістки, мудрим воїнам слід оголосити нації: раз відьма зробила потоп вселенський, а потім не меншу пожежу, то їй тепер треба перенаправити всю повінь з західної України в Лозову, щоб загасити палаючі склади зброї…
 

 
Очевидно, ми справді є унікальною нацією. Це я без жартів. Ми таки дійсно дуже багато вміємо і можемо. Ми можемо бути одинадцятими серед найсильніших спортивних країн світу. Завдяки впертості і майже героїзму наших  спортсменів, які всупереч всьому, здобувають олімпійське золото, срібло і бронзу. Але ми також вміємо купити ексклюзивне право на показ Олімпіади для державного телеканалу і, постійно плюючись в екран, не знаходячи вже матюків від їх дебільної трансляції, перемикати з УТ – 1 на Мегаспорт, щоб там послухати про нашу Олімпіаду у викладі Романа Вирастюка і Олени Говорової. Команда Мегаспорту за обмеження у відеокартинці з Олімпіади і  двоє спортсменів, непрофесіоналів у телебаченні, зуміли так невимовно щиро і мальовничо донести атмосферу Олімпіади і досягнення наших спортсменів, що я, на їх прикладі, остаточно зрозумів – щире прагнення ДОБРЕ зробити свою роботу, зробити її з любов’ю, може сотворити чудо.
 
Мені б хотілося, щоб Вася Ломаченко взяв з собою наших золотих дівчаток – фехтувальниць і вони всі разом вигнали команду НТКУ на наших чемпіонів з кульової стрільби і лука, які б з засади розстріляли нафіг весь той бездарно-дубовий колектив УТ-1, який таки зумів споганити враження від Олімпіади своїми «прекрасними» і «своєчасними» трансляціями в яких годі було побачити українські перемоги.
 
Ще, я хотів би подякувати долі за те, що знав ще незабутній Леонід Данилович – Україна не Росія.  У нас, принаймні, на одну біду від них менше. Маю на увазі футбол****. Зараз це у нас не біда. Так – іноді нерви. Іноді – просто задоволення, як ото 4:1 зі «Спартаком» в Москві. А іноді просто щастя – як громове «Слава Україні – Героям слава!» і «Ще не вмерла» з трибун стадіону, плюс - 4:1 з тим же «Спартаком» ще й у Києві. Мені це подобається. Мені подобається, що у моїй Країні нема закомплексованих ідіотів, які з жарту  роблять матеріал для п’ятихвилинки ненависті. Мені подобається, що на українських телеканалах мене не вчать ненавидіти своїх сусідів просто за те, що вони п’ють Боржомі і їдять шпроти. Мені подобається, що при всіх недоліках нашої влади, вона, все-таки, ніколи не зможе вчинити маленьку переможну війну.  Мені подобається, що ми, все-таки, леви. І тільки мені не подобається, що вже сімнадцять років ми йдемо отарою.
Може б ми баранів з чола посунули поки не приїхав дядя Вова покатати нас на танку*****?
 

 
Примечания для журналистов «Комсомольской правды»:
 
Орден Ярика Смышленого* (бывш. Орден «Ярослава Мудрого») – название ордена изменено по причине регистрации авторских прав на бренд «Ярослав Мудрый» студией Савика Шустера «Пират-продакшн». По объективным причинам, учитывая персональный состав Верховной Рады и с целью дальнейшего придания зверской доктрине оголтелого украинского национализма черт человеческого лица, были изменены названия также таких орденов:  
Орден Хмельницкого – орден Боди с чупа-чупсом (Булаву убрали мирные фаны «Спартака» в процессе принуждения к культуре украинской столицы.)  
Орден княгини Ольги -  орден  Раи Богатирской.
В школьную программу, самим Ющенко, внесены националитстические поправки. Теперь украинские дети учат в школе, что татары – это было не иго, а «Шахтер». И, кроме того, татары принесли на Русь металургию. Также, украинских детей учат религиозной нетерпимости – в частности, им преподают ересь о том, что Суркис Великий принес Евро 2012 на берега Днепра. Это наглядно доказывает неканоничность «украинского» футбола на исконно каноничной территории Московского Чемпионата.

 
Налыснык** (галич-западенск) - ритуальное блюдо галичан-западенцев. После униатского раскола, в пику русским блинам, галичане придумали «налыснык». Налыснык отличается от блина своей ложной идеологией. «Налыснык» едят с «сыром» (творогом), «конфитуром» (вареньем) и сметаной. Особый цинизм националистов – поедание «налысныка» с маслом и икрой.
 
Торба*** (галич-западенск) -  гуцульская сумка, в которую если что попало – не вернешь.
 
Футбол**** -  видоизмененный хоккей. Оболваненные националистической идеологией и антироссийской риторикой президента Ющенко, т.н. «футболисты» киевского «Динамо» навязали игру в «футбол» московскому «Спартаку». Спартаковцы приняли неравный бой, практически невооруженными – без шлемов, клюшек, коньков, Плющенко, скрипки Страдивари и  Димы Билана. Несмотря на совершенно невыгодные условия, «Спартак» все же смог пробиться в кубок УЕФА.
 
Танк***** - символ мира.
Канаріс [29.08.2008] | Просмотров: 14282

2 3 4 5
 Рейтинг: 43.8/15

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Facebook-login



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2021 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook