Приверженість саме українським нашим інтересам - немає ніким ставитися під сумнів. Оранжеві вбили наш дух життя та волю до життя і перемоги та спалили наші душі: ми не здамося ніколи - ми завше будемо йти вперед та боротися до останнього подиху.
 
Втім - саме ідеологічні та цінносні погляди та думки, відчуття та переконання ведуть нас до Америки. Багато - хто скаже що треба "ломитися" до Європи. Це безумство. Нам треба йти до Азії та до Китаю аби заповнити нашу державу грошима та бізнесом. Так - Європа наче мрія та явлення яким має бути життя. Проте - євроінтеграція не може бути тотальною: треба берегти себе та любити себе.
 
Зеленський поїхав на Захід домовлятися про передачу нам вкрадної у нас ядерної зброї Єльциним та Клінтоном - але: чи не палає наша душа наче палаюча книга - наче один подих залишається до вічного життя. Все це веде нас на Москву - цю країну головорізів котра вкрала в нас всіх вчених корольових та замордувала репресіями та голодоморами. Переконання в тому що у нас все вийде є: президент працьовитий та мудрий.
 
Але - треба аби саме суспільство такоє євроінтегрувалося - чи можемо ми стати толерантними та апелювати до прав людини та Конституції в ситуації коли влада проводить політичну реформу та менеджерує нашу державу - втім: ми залишаємося так чи інакше на географічній карті світу і нас дуже багато. Ми маємо єдині сили аби керувати світовими геополітичними процесами - аби бути багатими та мудрими - талановитими та працьовитими. Іншість дороги проста - це просто свобода та любов до своєї землі.
 
Різновидність того як ми стали лідерами вільного західного цивілізованого світу - вперта та не приємна: так нам прийдеться вкалувати та жити та творити свою міцність та владу - силу та вплив. Але - не треба розповідати людям що у нас все погано: від перестановки доданків сума не змінюється. Ми можемо все здолати і ми не боїмося ніякої російської ядерної зброї - втім: наша сила у єдности та бажанні жити та творити.
 
Фігурування нашого українського політичного процесу стало початком нового виходу на політичну аванс-сцену - тепер ми задаємо тон гри та маємо ресурси задля того аби купувати зброю. Ми стали сильними аби перемогти ворога: так, наче поляки за нас втім - для них ми просто раби, - проте: ми шановані та поважні люди самі для себе - бо ми зробили себе самі: мейд ін мен.