Легка, літня прохолода та теплий вітер - наче носить на руках наше стомлене від праці тіло і просто робить ін"єкції ліків для кволого розуму, що не здатен більше витримати такого неминучого та болючого розчарування.
 
На холодному дні теплої душі - приховується дивний спомин про колишню морозну та страшну зиму, котра наче навчила сміливо долати важкі життєві перепони.
 
Істинна краса - не стане нахабно та строго судити чи прикро ображати - вона усміхнеться та принесе теплу та гарячу від сліз нову пам"ять.
 
Розумне втілення найсокровенніших бажань - наче повіє вітерцем нью-йорської осені, проте новий приклад тотожної мудрости не зможе не любити покрову темної ночи, що обов"язково наздожене ранковий схід сонця, де завивисто переплітаються стомлені хрести із людей, що наче духовно вже давно мертві.
 
Блюзнірство нового дня, коли вже не треба так банально та розрахунково сподіватися на чудо - не зможе втілити запеклу мрію про тотальну владу та багатство - немає уже влади грошей в очах проклятих служивців, котрі просто лають наче собаки аби по-мізерному підживитися якимось хабарями та лівими грошима.
 
Втілення маленької радости через криваву помсту наче уже не стане нічним походом за кайфом - але, певне нове перевтілення українців приносить нову сніжну зиму, котра як завше тихо та розмірено телепортує нові трагічні та криваві сюопризи своєму господареві, що наче уже не бажає володіти тим, що так любив та боготворив.
 
Осіння вечірня депресія - знову стане новим правилом джентельмена, коли уже немає нікого ніде, окрім тіні що падає наче сонячне проміння відблиску очей хижака, котрий  стрімко побіг на безжальне полювання.
 
Просто треба бігти та не оглядатися назад - в світі існує лишень ти та смерть - і хто переможе вирішувати лишень тобі.