Легка та сформована впевненість - наче чорно-білий сніг тає на безмірному тлі впевнених у собі її зіниць ніби тунелю, де в кінці буде така жадана та уривчаста палка перемога.
 
Французські ночі у фіолетових палатах психіатричних лікарень - принесуть сучасний дух недосяжної душі, що криється під закодованими символами безоглядної дороги.
 
Сутнісна формальність тихоокеанського водоспаду - що калатає туди-сюди наче биття серця живописної людини не зможе випростатися долілиць без жодних миттєвісних пауз у зачарованих думках.
 
Дитячий сміх - наче точно та по-банківськи гарантує життєвописний новий виток витесаного процесу обретіння важкої та самопожертвувальної праці глупого раба - проте немає тісних слів без невпинного та уривчастого тікання годинникової стрілки.
 
Безперервний та сутулий іконопис Христа - наче повторює туди-сюди, ген із голови із безжальними та дотошними голосами в мозку речі, про котрі не знає навіть всемогутній Бог - але, наче треба простодушно та по-дитячому наївно пробачити  себе за помилки в далекому минулому, де криється таємний знак незнаної долі.
 
Ось - тут, вона говорить що безмежно кохає твої втомлені та "свої" руки - проте ніхто не може обіцяти що малесенький уривок із Євангелія не просочеться крізь темну шпаринку її крихітного та такого ніжного волосся.
 
Просто ніхто ще не міг - впевнено та необачно так по-жіночому літати по небу без свого втраченого та загубленого кохання - але, така неозрима неясність квітів у її очах наче дофарбовує його комфортний і такий рідний дім, котрий вони обидвої будували самі щоби жити вічно та нічого більше ніколи не боятися - так наївно, озираючись довкола своєї оси - бо сам білий світ більше не зловить їхньої зачаклованої душі ніколи.