Ми - спотикаємося об каміння долі. Сутність мотивів - в тому аби не розуміти інших без себе. Далі - певна витривалість існує у далеких подорожах у краї де немає зла та добра - проте: немає часу аби це самому створити..- життя наносить смертельні удари проте немає рації той хто чекає на зрілість.
 
Вони не можуть зрозуміти чому випадки перехрестя стежин стають намальованими місяцем - проте чи не знаєте ви, де існує пожежна станція, котра палить Біблії?
 
Існує простий спосіб пізнати те чим живе час - лишень тим про що він сам говорить у своїх бесідах. Життя немає зброї - але, воно чинть злочини навіть без неї. Де живе добро та покликання долі?
 
Напевно, у кожного у серці проте немає навіть натяку на те чим ви стали після подорожі машинами часу - адже життя це мить коли ти не маєш способу проснутися без снодійного: час тривожить думки - але неможливо зрозуміти чому помилки пишуть програми хакерські атаки... Існування дивного світу мрії - колить у серце таємними спробами бачити себе у прірві простору - але: немає можливості любити інших без краси та тонкості погляду: лишень мудрість та світло має шанс збагнути таємниці космічного єднання у житті та професії атаки.
 
Іншість світу - наче повертає тебе  у дитинство - проте світ не крутиться без нас - без нас він пустий як серце Будди.
 
Існує простий приклад перетворення фізичних частинок на воду - це примруження перед тонкими рисами обличчя старця що співає пісень для жінок.