Відповіді на певні глобальні запитання - вражають. У нас немає ядерної зброї в мить коли Москва планує аваційні бомбардування із ядерними носіями на борту. Ми чітко відчуваємо небезпеку та бачимо що звідси всі тікають в Росію.
 
Наче треба проснутися та перестати мирно та по-зрадницьки спостерігати за телевізійним шоу Шефірів про "велику перемогу" в часи коли починається глобальна війна між Вашингтоном та Кремлем. Розуміння масштабної загрози приходить швидкими темпами та нас уже, здається, не зупинити: ми самі хочемо воювати.
 
Аналітичний відділ нашого мозку правої півкулі - підказує що це самогубство та молоде не досвідчене покоління прагне отримати владу та зробити успішну кар"єру у війську. Я не думаю, що нам слід їх в цьому звинувачувати. Це їхній вибір - напасти та вбити Російську Федерацію. Та ми відчуваємо що весь тягар за це впаде на плечі наші та майбутнього покоління котрого уже може не бути в живих.
 
Існування певних почуттів про гіркота смерті - наче демонструє яскраву картинку нашого прощання зі світом. Але - Володимир Путін бізнесмен і ми маємо ще дуже багато шансів із ним домовитися та зберегти життя своїх дітей та жінок. Петро Порошенко, котрий у 2016 році зупинив війну може повернутися до влади якщо ми самі вийдемо на Майдан.
 
Принципи життя людини зводяться до простих рішень - та вони ілюзорні, легкого шляху немає і наше завдання подумати про те що буде із нами уже в найближчому майбутньому ядерного апокаліпсису про котрий говорив Дмитро Мєдвєдєв: поганий мир краще хорошої війни - але ситуація виглядає настільки драматичною що навіть західні круги істеблішменту котрі хочуть зупинити війни не знають що робити із нашим російським конфліктом.
 
Простота якісних переговорів зв круглим столом може повернути нас до тями та зберегти державу - але наш президент не хоче їх вести, бо англійські олігархи дали йому завдання організувати смерть нашого народу та вичищення цієї території для іхніх работорговців: ситуація невпинно замотується у клубок великого ядерного вибуху.