|
Жив-був бичок, були у нього роги,
Він їх з мертвого батька собі зняв.
Ненавидів всіх звірів до знемоги
І луг весь тими рогами лякав.
Так грізно мУка - вся тремтить худоба,
Котора шпрехен дойч й парле франсе,
А всякий там сайгак, получить в лоба,
Й бичку все, що накаже той, сосе.
Сусідські пасовиська відбирає,
В своє болото зубра хоче затягнуть,
Вже через річку і бізона задирає,
Грозить усіх на роги наштрикнуть...
А поряд волик жив, простий хлопчина,
Спокійний і поступливий завжди.
Мав свій лужок, стодолу і хатину,
До всіх привітний і не мав ні з ким вражди.
Був на біду собі охайний, працьовитий,
Спокійно жив собі та поживав.
Вже був запрошений він до єврокорита,
І тим бичка ще більше дратував.
Той своє стійло все засрав нещадно
І годівниці поламав уже.
Голодний сів на сраку безпорадно,
Й... роззявив свою пащу на чуже.
Копитом зеплю б'є несамовито,
Налились кров'ю очі до країв.
Раніше вкраденим відригуючи сито,
Він на вола як коршун налетів.
Хотів за три дні все собі забрати,
І роги обламать волу кийком.
А щоб усіх ще більше залякати,
Назвавсь " воєнним руським він биком".
Почав наказувати все віддать на шару
І підкоритись, на коліна стать.
Але був посланий, звідки ветеринару
Колись прийшлось його телям достать.
Скипіла кров від люті в бугаяки,
Сусіди шепчуть: "Не серди бичка!"
Та хмикнув віл: "Мені це все до сраки",
Позичте лиш добрячого дрючка.
Бізон і штір його нагодували,
І біф і тур за нього запряглись.
Все, що просив, йому попритягали
І віл постав на весь могутній зріст.
Літав бичок як спутнік по орбіті,
В гівні своєму плавав за буйки.
І горезвісний " другий бик у світі"
Перетворивсь на стейки і битки.
____________________________
Такому щастю швидко не настати,
Але щоб світу не прийшов гаплик,
Вставай, Європа! Ворушіться, Штати!
Пора з руснявого бичка робить шашлик!
|
