Багато хто обговорює машину роспропаганди, що кладе майже усіх на лопатки, і нічого, мовляв, не можна зробити з цим... Так вже й не можна? Отже, давайте розберемо деякі способи пропаганди і подачі новин.
Спосіб 1. Важливі речі дивним чином проходять повз вуха суспільства. Отже. Цікава історія, ніким не помічена. ))) Буквально після початку Майдану, при складанні нового графіку залізниць, РЖД несподівано інформує УЗ про зміну маршрутів потягів з Москви до Криму, які чомусь, ні з того, ні з сього, стали пролягати через Харків. Чи не для того, щоб зручно було сепарів підвозити, якщо щось? І що ви думаєте? Після всього цього, я вліз на один з залізничних форумів, щоб обговорити версію, наведену вище, і пригадую звинувачення в свою адресу, мало не в диверсії! )))
Або можна пригадати історію про те, як росЗМІ, зареєстровані в Україні, ще до Майдану робили провокаційні різні вкиди. І ніхто навіть увагу на це не звертав - з чого б це різні провокаційні статті в ряді росЗМІ? Наприклад, можна згадати видання "Русская правда", хоча, після певних подій, це видання, несподівано, змінило свій тон на абсолютно нейтральний. )))
Спосіб 2. Подача новин про різні провокації.
Отже. Постійно читаємо в ЗМІ: "Росія готує обстріл (провокацію, певну операцію і т.д.) з метою обвинуватити українську сторону в ...". Що? Це що таке, я вас питаю? Вибачайте, ми воюємо, або капітулюємо? І згадаймо тепер СРСР в часи ВВВ. Який вчинив просто - плюнув на Німеччину і поставив ціль перемогти!
Я вже не кажу, про деякі речі в ЗМІ, що були до вторгнення. Наприклад: "Ворог розповсюджує чутки в ОРДЛО, що ЗСУ планує наступ. Але ми заявляємо - це дезінформація. Ми ні на кого не нападаємо". Що? А визнати відкрито, що ресурсів для наступу немає? Ну, вибачайте, свої ж помилки, прорахунки треба ж визнати! Як би це не було боляче, треба ж визнати!
Або цікава історія. Десь, за рік-два, незадовго до вторгнення. Агресор дуже несподівано і близько підійшов до українських кордонів з великою кількістю техніки і військових. Але, при цьому, така цікава деталь. Україна, після 2014 року, намагалася проводити паралельні навчання із союзниками, але чомусь, в описаний період, такі навчання у кордонів Україна не проводила. Підсумок не в користь наших ЗМІ - Росія дуже смакувала, що влаштований переполох вдався. На жаль.
Спосіб 3. Новини про "бавовну".
Кто на кого працює? І кому підігрує? Отже, алгоритм подачі від наших ЗМІ:
1) Повідомлення в стилі "щось гримить, скло тремтить, всі росіяни дуже налякані".
2) із п.1 - цікава деталь. Ніхто не вказує, куди що прилетіло, що знищено.
3) Відкриваємо будь-яке ЗМІ РФ - чітка інформація про спрацювання ППО.
Дуже цікавий спосіб. 4. Дія на випередження.
1) В росЗМІ запускається фейк про захоплення чергового населеного пункту.
2) В наших ЗМІ, у відповідь: "Ні, це провокація. Ніхто нічого не захоплював".
3) Буквально через короткий час, ЗМІ України заявляють про захоплення. На жаль...
А, можливо, було б простіше? Всього лише подавати такі новини в стилі "У такому-то населеному пункті йдуть бої".
Спосіб 5. Про "деморалізацію" ворога.
1) Чим більше ворог просувається - тим більше новин в стилі "ворог деморалізований".
2) Ще більше ворог просунувся - ще більше новин в такому стилі.
Чесно кажучи. Набридло слухати новини про "деморалізацію".
Спосіб 6. Вдале нав'язування своєї політики населенню інших країн з боку Росії.
Тут дійсно цікава ситуація. Ну, яким боком Росія якомусь там німцю, або австрійцю, або будь-кому? Дуже цікаво і неординарно читати коментарі користувачів про негатине відношення до України, а потім виявляється, що деякі з них, від представників навіть таких країн, які взагалі ніяким боком до нас. Як таке може бути?
Ну і насамкінець. Цікава пропаганда у стилі "порівняння". Наприклад багато роликів на Ютуб в стилі "Україна/Росія". Але тут цікавий момент. Вже давно немає СРСР. І колишні республіки вже давно є повноцінними та чужими країнами, по відношенню до будь-яких інших. І чому б Росії не порівнювати себе з Китаєм, або чому б Японії не порівнювати себе з Австрією? Цікаво, чи не так?
