Організаційно-підготовчи заходи за ініціативою широких верств українців по створенню "Українського Національно-Визвольного Фронту" (УНВФ) – громадсько-політичної організації нового типу.
 

     Остаточна перемога українців в здобутті УКРАЇНСЬКОЇ України і, як слідство, цілковита руйнація та остаточне знищення постсовєтської, злочинної, неономенклатурної системи соціально-економічного та громадсько-політичного державного устрою, розбудова демократичної, правової держави, збереження її територіальної цілісності, набуття нею потрібного міжнародного статусу та достатньої міжнародної ваги, можлива лише за умови створення єдиної потужної політичної сили, тобто, національної громадсько-політичної організації нового типу, яка була б спроможна об'єднати та очолити, на цьому історичному етапі, загальні національно-визвольні змагання українців з реалізації свого невід'ємного права на національне самовизначення та розбудову своєї власної національної держави на своїй власній українській від діда-прадіда, Богом даної землі.
     «Український Національно-Визвольний Фронт» (УНВФ) – це можлива назва майбутньої загальнонаціональної політичної організації, яка і за назвою, і за формою, і за організаційною структурою, і за самою суттю має бути саме ФРОНТОМ – єдиним, потужним, структурованим, із залізною військовою дисципліною, з єдиним авторитетним керівним проводом; ФРОНТОМ, який має об'єднати на одній лінії безкомпромісної боротьби всі, без винятку, здорові українські національно-патріотичні сили.
     Головна ідея УНВФ – це створення загальнонаціональної політичної сили за ініціативою широких верств українців (за ініціативою «знизу»), на умовах індивідуального членства, з головним завданням створити на демократичних засадах европейського зразку «державу в державі» і фактично перебрати на себе, бажано мирним шляхом, всю повноту державної влади всіх гілок і всіх рівнів, зруйнувати вщент та знищити остаточно постсовєтську, злочинну, неономенклатурну систему соціально-економічного та громадсько-політичного державного устрою, надати незворотного характеру розвитку сучасних европейських засад і форм побудови держави і на цьому вважати своє головне завдання виконаним.
     Для цього варто скористатись досвідом польської «Солідарності», чеського «Демократичного фронту», литовського «Саюдіса» та ін.
     Українська держава успадкувала від СРСР злочинну, неономенклатурну систему соціально-економічного та громадсько-політичного державного устрою. Але питається, а що ж це за «система» така, – «Старуха с клюкой? Ведьма, которая выбила все стекла, потушила все лампы? - рос (М. Булгаков.)». Система державного устрою – це люди, це цілком конкретні особи, чималий прошарок неономенклатурної наволочи, які проваджують функціонування всіх державних інституцій та здійснюють державну владу. Конструкція цієї номенклатурної, феодально-ієрархічної піраміди досягла вершини досконалості ще за часів тоталітаризму, але умови для її існування залишаються незмінними до сьогодні. Всі до одного представники сучасної неономенклатури в Україні за своїм світоглядом, за системою цінностей, за способом життя, за самою суттю своєю абсолютно не відрізняються від "класичної" совєтсько-партійної номенклатури. Залишаючись при державній владі всіх гілок і всіх рівнів, вся ця неономенклатурна зграя не здатна побудувати нічого іншого, ніж якийсь, більш-менш, ліберальний різновид «советского государства - рос» , який і близько не лежав біля традиційних европейських цінностей: свободи, прав людини, вільної конкуренції і т. ін.
     Саме виникнення «системи», як результат, найжахливішого за всю історію людства, соціального експерименту, є у своїй основі помилкою і відхиленням від нормального напрямку розвитку людської цивілізації «в отдельно взятой стране - рос». Допоки в Україні не буде виправлена ця помилка і не буде спрямовано розвиток держави цивілізованим шляхом за прикладом східноевропейських країн, так званого «соцтабору», доти Україна не буде мати шансів на будь-яку пристойну перспективу в сучасному світі.
     Реформувати «систему», а тим більше роблячи це поступово, намагаючись наблизити її до европейських стандартів, за моїм глибоким переконанням, неможливо, «система» може функціонувати лише як цілісний організм, частково пристосовуючись до нових умов, але за самою суттю своєю завжди залишаючись злочинною, антилюдяною. Усунути одномоментно неономеклатурну наволоч від важелів державного управління на всіх рівнях державної влади, теоретично можливо, навіть, у цивілізований, демократичний спосіб, тобто в результаті вільних, демократичних виборів. Для цього достатньо кандидатам, які представляють загальнонаціональну політичну організацію, яка сповідує европейські ідеї і европейські цінності, набрати більшість голосів виборців. Це мало б так виглядати в ідеалі. Але, навіть, ще не створена політична сила, здатна перемогти «систему», та й сама «система», впевнений, не зголоситься з доброї волі піти в історичне небуття, але тим не менше, треба ж щось робити і робити треба прямо зараз.
     Що стосується утворення «держави в державі». В новітній історії були такі випадки: як приклад «період двовладдя» в Російській імперії в 1917 році минулого сторіччя. А головне, я переконаний, що утворення на базі загальнонаціональної політичної організації, «тіньових» державних структур, навіть в умовах підпілля, може забезпечити і відносно мирним шляхом, усунення від влади неономенклатурної наволочи і перехід державної влади всіх гілок і всіх рівнів до нормальних людей.