для старых юзеров
помнить
uk [ru]
Для повноцінної роботи сайту вам необхідно увімкнути у вашому браузері підтримку JavaScript. В іншому випадку багато функцій сайту будуть недоступні

Зорі. Львів. Happy end


Зорі. Львів. Happy end
Зорі. Львів. Happy end
 

Величезний океанський лайнер, налякавши любителів дайвінгу, що повзали по дну, пришвартувався до причалу Львівського порту.
Михайло, в елегантному білому костюмі, з вишукано накинутим на руку плащем, пурхаючи, мов метелик, збіг сходинками трапа.
Світило сонце, океан переливався всіма блакитно-зеленими кольорами, німфи грали на арфах, пальми привітно шелестіли листям, отари барвистих папуг ширяли в небесах - Львів радо зустрічав Михайла.
"Home, sweet home!" - розчулено заблимав очима Михайло. Він ледве стримався, аби не впасти навколішки й не поцілувати асфальт.
Не буде більше кошмарів Лас Вегаса, страхіть Нью-Йорка, пагорбів Сан-Франциско, пляжів Майямі - він нарешті вдома...
 
Михайло ввімкнув запалення. Двигун загарчав з ледь прихованою люттю. Михайло рушив з місця, "Мазераті" плавно покотилась вулицею. Тризуб на решітці радіатора символізував.
Яскраво світили червоні ліхтарі, тендітні і не дуже створіння в цнотливих бікіні стояли в вітринах,  пахло віскі й лавандою - прекрасний вечірній Львів.
Михайло зупинився на світлофорі.
"Хочеш розважитись, милий?" - пишний бюст заїхав у відчинене вікно, притиснувши Михайлове обличчя до підголовника.
"Даяна..." - задихаючись, прохрипів Михайло.
"Михайло!" - здригнувшись, пишний бюст виїхав назад.
Не тямлячи себе, Михайло натиснув на газ. "Мазераті" заревіла, мов дикий звір й помчала.
Вулиця за вулицею, квартал за кварталом, Львів залишився позаду...
 
Михайло отямився недалеко від Стрия. Глянувши в вікно, він побачив, що Даяна все ще біжить поряд.
Михайло зупинився.
Хвиля кохання наздогнала його...
"Моя Даяна!", "Мій Михайло!" - вони кинулись одне одному в обійми, аби вже більше ніколи не розлучатись.
 
Вони кохались на копиці сіна. Від пристрасті летіли іскри. На піку блаженства копиця запалала ясним полум'ям.
 
Виблискували золотом щойно куплені обручки, в багажнику лежав мішок картоплі - вони повертались назад.
"Михайле, тобі варто змінити автомобіль - багажник замалий для подружнього життя" - входила в роль Даяна.
"Оттижбля..." - подумав Михайло - "Оце влип..."
Назустріч мчали пожежні машини з мерехтливими червоними вогниками. Копиця весело палала і досі.
А на горизонті замаячила інтелектуальна столиця України...
 
Василь відклав Сократа в бік. В нього закипів моск.
Юля на фотці хтиво посміхалась. Рука у Василя затремтіла.
"Може це і добре, що вона тремтить" - подумав Василь - "Власенка потягли до цугундеру і я маю шанс..."
 
Аристократ, схожий на блакитну няшу та бухгалтера одночасно, карав якогось вилупка.
Древнім калькулятором.
Протиприродньо й нещадно.
"Я більше не буду писати доноси! Я не буду малювати страхітливу Юлю" - несамовито верещав вилупок.
Аристократ продовжував свою справу - подагра давалась взнаки. На кораблі він залицявся до Михайла.
Марно. Зваблення не вдалось.
А старпери, сидячи на лавці, слухали heavy metal...
 
Поважна пані в формі генерала неквапливо йшла парком. Михайло з'явився зненацька, як привид.
"Ха!" - вигукнув він, змахнувши полами плаща, мов крилами птах.
Пані генерал зміряла Михайла пильним поглядом. Зверху і донизу.
Погляд зупинився.
До землі залишалось 70 сантиметрів.
"Потрібно зайти в супермаркет та купити яйця..." - подумала вона.
Пані генерал всміхнулась Михайлові. Михайло всміхнувся пані генералові.
Вони пішли разом в зелену далечінь.
Щасливі й окрилені.
 
Життя продовжується!
І воно прекрасне!
 


 
P.S.  Ідею імхо підказав пан Shtorm. І надихнув.
Йому - велика подяка.
© Alphataurus Rs [14.08.2021] | Просмотров: 2857

2 3 4 5
 Рейтинг: 37.6/38

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Facebook-login



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2021 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook