Большовизм (від большевик) - течія політичної думки і політичний режим, пов'язаний з формуванням жорстко централізованої, згуртованої і дисциплінованої партії… Назва походить з історичного моменту, коли прихильники ленінської концепції побудови пролетарської партії виявилися в більшості на Другому з'їзді партії в 1903 році.
Історичною спадщиною большевиків вважають те, що заради захоплення і утримання влади, вони розв'язали в країні громадянську війну та масовий терор, першими в світі заснували систему концтаборів, знищили цілі соціальні класи суспільства і встановили в країні тоталітарний режим.
Питомими історичними рисами большевиків є авантюризм, макіавеллізм, необмежена соціальна демагогія. Етичними рисами большевиків є: кримінальна «мораль» та підкореність волі диктатора-«вождя». З большевизмом споріднені нацизм і фашизм. Мета цих ідеологій - розбудова ідеального суспільства шляхом викорінення джерела зла. Для большевиків злом є приватна власність і власники. Однак, оскільки зло не зникає після ліквідації власників як класу, носіями зла стають усі люди, «розбещені духом капіталізму». У нацистів носіями зла є так звані «нижчі раси». У фашистів перелік ворогів різноманітніший і залежить від конкретної ситуації.
І нацизм, і більшовизм і фашизм претендують на перевиховання людства і створення нової людини. Ці ідеології проголошують прагнення добра. Провідною ідеєю є доктрина диктатури (класу, нації тощо) і жорстко централізована, дисциплінована політична партію, основною метою якої є встановлення такої диктатури. За допомогою диктатури (пролетаріату, нації тощо) держави були перетворені на машину для придушення опору своїх (класових,національних, ідейних) супротивників. Був знищений «буржуазний парламентаризм» і принцип поділу влади. Хоча позірно стверджувалося про верховенство демократії.
Індивіди стали «гвинтиками» державної машини, потреби й інтереси окремої особи підпорядковані загальним потребам та інтересам «маси». Державна машина диктатури керувалася і спрямовувалася жорстко дисциплінованою партією большевицького типу.
Одним із необхідних атрибутів такого устрою став культурний большевизм (Kulturbolschewismus). Іноді його називають спеціальним мистецтвом большевизму. Головною ознакою такого мистецтва стало заперечення будь-яких течій, напрямів, варіантів, за винятком офіційно схвалених вождями. Приклади такого такого підходу до мистецтва широко відомі у різних галузях.
До чого це я. А до того, що нині основні держави, засновані на цій ідеології, зникли. Втім ідеологія большевизму жива і квітне. Вона, певно, прописалася на рівні підсвідомості у багатьох з тих, хто насправді вважає себе щирим демократом чи, скажімо, лібералом.
Проявом її є тотальне заперечення іншої думки, окрім своєї, несприйняття будь-яких поглядів на явища, відмінних від своїх власних. Носії цієї ідеології нищівно критикують все, що на їх думку, не вписується в рамки, створені їхньою уявою про сутність речей. Що більше, заради своїх ідей, вони готові на тотальне винищення незгодних, або ж на масове перевиховання. Як це й робили їхні реальні кумири. Хоча, думаю, вони (оті носії) щиро обурилися б, якби їм хтось відверто вказав на підґрунтя їхнього світосприйняття.
Досить наочним прикладом є критика провідними носіями і промоторами большевицької ідеології різних мистецьких течій, що добре відомо і деталізації не потребує. Дуже подібною до цього є критика відомих майстрів фотошопу, зокрема, представлена на цьому сайті. Їм наснитися не може, що хтось сміє щось там зафотошопити не таке, як майстрам подобається, що відрізняється від їхнього бачення. Та воно й зрозуміло, хто ж знає все краще за знаних майстрів… Тим більше, що все ж тільки заради добра і блага. Як робили їхні натхненники – Ленін, Сталін, Гітлер, Муссоліні, Мао, Пол Пот та інші.
