для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Bitches Brew


Bitches Brew
Bitches Brew
 
Кремезною статурою дід-мольфар був схожий на Халка Хогана. Але на відміну від лисого Халка, дід мав густе сиве довге волосся, зав'язане на потилиці в хвостик. Мене не покидало відчуття, що за кущами в діда стоїть "Harley-Davidson".
- Я розповім тобі про дві найважливіші мольфарські таємниці - Спас Великий та Бойовий Гопак.
- Які ж це таємниці? Про них всі знають.
- Як це знають? Звідки?
- До Вас арій приїжджав. Ви йому розповіли, а він тепер на кожному кроці про ті таємниці патякає.
- Що ж він, негідник, творить? Що творить! - очі в діда запалали гнівом. Але його обурення видавалось дещо напускним - складалось відчуття, що дідові самому кортить розповісти про всі свої таємниці.
Аби повністю не з'їхати з глузду серед цих гір, полонин, овець та трембіт, серед містичної карпатської краси...
- А ти нікому не розбовкаєш?
- Жодній живій душі.
- Чесне слово?
- Чесне піонерське.
- Піонерське?
- Бандерівське.
- Добре...
 
- То про що ти хотів дізнатись?
- Про Бойовий Секс, наприклад.
- Це не таємниця. Береш двох-трьох мольфарок...
Вівці замекали голосніше. В їхньому меканні відчувався скепсис.
- Ану, замовкніть! - гримнув дід - На чому я зупинився?
- На трьох мольфарках.
- А... Взяв трьох мольфарок, поклав на копицю сіна... А тоді...
_ Що тоді?
- Раз-два та й відстрілявся.
- Тю, я думав ви Бойову Камасутру використовуєте.
- Нема в нас часу на ті дурниці - ми маємо про рідну землю дбати. Та й небезпечно. Поки руки-ноги з тієї камасутри виплутаєш, то вороженьки голову відрубають.
- Так мольфари ж літати вміють. Летиш, мов птах, і в польоті...
- Ти маєш на увазі Бойовий Аеросекс?
- Ага.
- Захопливо, але теж небезпечно.
- Чому?
- Бо мольфар, що летить, мов птах, і займається сексом одночасно, нестабільний по тангажу. І курсова стійкість вихляє, мов повія задом. На минулому тижні один в скелю вклепався. Мало не загинув.
- Глісада мабуть була занизькою.
- Не знаю, як її звали, але добре, що вона йому в цей час Бойовий Мінет не робила.
- І що в цьому доброго?
- Бо після тієї оказії співав би він контртенором.
- В консерваторію пішов би навчатись?
- Яка консерваторія? Зубами клац і контртенор. Був у нас такий випадок...
- І гарно співав?
- Та воно то гарно, але слухаєш і не розумієш чи то мольфар співає, чи мольфарка. Як голосок тоненький почуєш - все на без десяти шість підіймається, а потім на пику глянеш, то й опаде... Ми його в бою використовували.
- В бою?
- Так. Воріженьки як почують, як він арії виводить, заклякнуть і поворухнутись не можуть. Роби з ними все, що хочеш.
- Геть усе, що хочеш?
- На збочення натякаєш?
- Ага.
- То є таємниця.
- У Вас, як про щось пікантне запитаєш, то одразу таємниця.
- А ти мене не про пікантне запитуй, а про духовне. Я ж мольфар.
- А де він зараз?
- Хто?
- Мольфар-контртенор.
- Звабили його...
- Як це звабили? Хто звабив?
- Італійці. Улещували його довго. Тепер він в Неаполі. В опері співає.
- Мов птах, не літає?
- Літає. Каже, що Неаполь дуже гарний. Особливо вночі. І по воді ходить. Море там тепле.
- То Спас Великий і в Італії діє?
- Нема в нього потреби Спас Великий використовувати. В Італії вже легалізували.
- То в Голандії легалізували. А в Італії ні.
- Правду кажеш?
- Звісно, правду.
- То мабуть він в Голандію літає. Або бреше. Нікому не можна вірити...
 
- До речі, про море. Ви ж по воді ходити вмієте. То взяли б пару мольфарок та посеред моря...
- Ти про Бойовий Аквасекс?
- Так.
- Там теж небезпека чатує.
- Вороженьки?
- Акули. Один наш не встиг до мольфарки прилаштуватись, як йому акула яйця відгризла.
- Він теж контртенором співає?
- Ні, він на русалку перетворився. Був мольфаром, а тепер русалка...
- Даунгрейд, значить...
- Ти при мені сороміцькі слова не вживай. Я - мольфар.
 
- А що, діду, мольфари Бойовий Онанізм застосовують?
- Бойовий Теребонь.
- Ну, нехай теребонь.
- Ще й як застосовують! Мольфар, весь невидимий, окрім цюцюрки, літає над вороженьками, мов птах.
- І стріляє?
- Стріляє? Можна це і так назвати...
- Що значить "можна назвати"? Стріляє чи ні?
- Лякає. Вороженьки тікають!
- І не відстрілюються?
- Буває. Одному мольфару цюцюрку відстрелили.
- Яка біда...
- Ніц не біда! Вона метрів двісті пролетіла і ватажка вороженьок в самісінькі груди вразила. Прошила наскрізь і застрягла. Зі спини стирчить.
- Вороженьок лапті склеїв?
- Вижив. Він тепер в "Цирк дю Солей" акробатом працює. А коли та клята цюцюрка встає, він в Нотр Дам де Парі горбуном підробляє.
- А з мольфаром що?
- Відвезли ми його в Таїланд. Там його на мольфарку переробили. Гарна вийшла мольфарка - задок товстенький, цицьки-кавуни. Вона і далі з вороженьками воює.
- Дайте вгадаю. Вона Бойове Блядство застосовує?
- Ти ба, який кмітливий! Вгадав! Поки молода була - застосовувала. А постаріла, тепер лишень Бойове Зубожіння та Бойовий Геноцид.
 
- А Бойовий Гомосексуалізм мольфари практикують?
- Переважно, як засіб від перевтоми. Находишся по воді, налітаєшся, мов птах... Хочеться чогось романтичного...
- Уявляю собі...
- Що ти уявляєш? Уявлятор знайшовся! Це одна з мольфарських таємниць.
- То розкажіть. Ви ж обіцяли...
- Одягаєш шкіряні шаровари, шкіряну свитку... Йдеш в спеціальну корчму... М'яке світло, інтимна атмосфера,  грає музика, всі танцюють...
- Бойовий гопак?
- Бойове танго!
- До речі, діду, а мольфари музику люблять?
- Ще й як! Обожнююють!
- А яку?
- Мольфарський гурт Village People. Особливо їхню мольфарську пісню YMCA. Ти знаєш, як "YMCA" розшифровується?
- Як?
- "Young Molfar Cared of Ass"
- Ти ба... А я думав...
- Ти не думай, ти слухай, що я кажу.
- А якщо вороженьки в цей час нападуть? Ви Village People слухаєте, а вони зненацька...
- Дивлячись, які вороженьки. Якщо вони бридкі, мольфари злітають в повітря, мов соколи, і рубають, рубають, рубають, аж поки рука не втомиться.
- Справді рубають чи теж, "можна це і так назвати"?
- Не нахабній.
- А якщо не бридкі?
- Якщо гарні вороженьки, блакитноокі... Тоді зірвеш Бойову Ромашку і ромашкою його, ромашкою: "Ось тобі за неньку, вороженьок клятий! Ось тобі за нарід!"
- А характерники вам допомагають?
- Хіба що ромашками.
- Як так? Вони ж теж ставати невидимими вміють.
- А толку з того? Як стане невидимим, то або в шинку горілку краде, або по жіночим роздягальням тиняється.
Бікіні поцупить, одягне та перед усіма хизується.
- Трансвестити, значить...
- Знову сороміцькі слова? Припиняй.
 

"Гарне bitches brew в нас виходить!" - задоволено сказав дід, помішуючи в казані гриби - "Ох і політаємо ми сьогодні!"
"Ох і політаємо... Ти куди? Ану стій!"- дід з люттю плескав ложкою по шапці мухомора, що намагався вилізти з казана.
"Та певне, блять, політаємо..." - подумав я, з острахом вдивляючись в пекельну суміш, що булькала на вогні.
 

Раптом у нас виросли крила. Ніжне рожеве пір'я, як у фламінго, сяяло в променях сонця, що заходить. Легко змахнувши крилами, ми злетіли в небо. Небачена краса навкруги і ми з дідом вдвох, могутні велетні, Повелителі Всесвіту...
"Не відставай!" - крикнув дід. Я наздогнав його, зробив діжку та пішов у піке. Потім різко набрав висоту, ввімкнувши форсаж. Дід зірвався в штопор. Полетів до землі, обертаючись, мов дзига. Я зажмурив очі.
Та перед самою землею дід впраним рухом крил вирівняв політ і з шаленною швидкістю понісся в небо.
"Що, злякався?." - порівнявшись зі мною, спитав старий пустун, посміхаючись самими вусами.
"Ну його нахер, такі жарти" - подумав я. Але нічого не сказав.
 
- Дивись, Бетмен назустріч летить! Привіт, Бетмене!
- Привіт, хлопці! Розважаєтесь?
- Та цього безвусого салабона літати вчу. А ти куди?
- В спецкорчму. Щось потанцювати дуже хочеться.
 
Дід несподівано зробив оверштаг. "Куди це Ви, діду?" - щосили гукнув я.
"Ти лети, лети. Я тебе потім наздожену." - пролунало з темряви. Тепер я зрозумів, чому дід вирядився в шкіряні шаровари та шкіряну свитку. Якби я не був таким наївним, то і раніше зрозумів би, що яскрава червона помада під вусами не просто так...
 
Я летів, мов птах, відчуваючи повну свободу. Наді мною небо, всипане мільярдами яскравих зірок. Внизу земля, що поринула в сон.
Сплять вівці. Втомились, вже не мекають. Спить мудрий український нарід. Теж не мекає...
Затихли навіть цвіркуни. Мабуть теж сплять...
Ніч спустилась на землю. Тиха вкраїнська ніч...
Лише десь вдалині, було чути меланхолійні звуки самотнього фортепіано.
"Не спить наш президент... - подумав я - Про нарід дбає..."
"Waltz for Debby" - згадав я мелодію. Фортепіано плакало й страждало...
Інколи проскакували фальшиві ноти.
"Звісно, нашому президентові далеко до Біла Еванса, але ж він не руками грає..."
Я пірнув в безмежний сяючий вирій і полетів прямо до зірок.
 
Прилетів я під ранок.
З-за гори виглядало сонце, з полонини потихеньку сповзав туман, легенький вітерець грався краплинами ранкової роси, ліниво диміла ватра, вівці своїм меканням виносили моск...
Починався новий день.
Як і пасує мольфару, дід спав на голій землі. Задерши голову та розкинувши руки, він ніби хотів обійняти весь світ. Широкі м'язисті груди, мов пилосос, всмоктували повітря, З ніздрів йшов пар, як у коня. Цюцюрка вказувала на норд-норд-вест. Кремезне тіло відпочивало після бурхливої ночі.
Ночі, повної Бойового Танго...
В небі ширяли мольфарки - їх приваблював оголений дідовий торс. Я прикрив діда ковдрою, аби вберегти його від їхніх посягань. Мольфарки нахабно підлітали майже впритул, намагаючись повітряним потоком скинути з діда ковдру.
А дід міцно спав.
І комусь посміхався уві сні...
 

********************************************
 
Bitches Brew (Сучье варево) - альбом Майлза Девіса, 1970 рік
 

Мольфар-контртенор. Жертва Бойового Аеросексу.
Мольфарська пісня про відро.
 

 

Мольфарський гурт Village People з мольфарським хітом "YMCA"
 

 

Bill Evans. Представник старої консервативної школи гри на фортепіано. Грає руками.
Waltz for Debby
 

 

P.S. Фініта. Продовження не чекайте.
© Alphataurus Rs [22.05.2021] | Просмотров: 4074

2 3 4 5
 Рейтинг: 33.8/27

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook