Основним недоліком звичної сімеотики є специфічність хронології. Це так, якби історію Стародавньої Греції вивчати за інтригами богів з Олімпу.  
Спробую, як теж свідок і співучасник, привести альтернативну хронологію.
1990 рік - виходить книжка Юрія Полякова "Апофєгєй". Не про людей, про комуністів, про досягнутий до того моменту рівень їх аморалі та деградації.
1991 рік - налякані Єльциним націонал-комуністи КПРС оголошують про розрив київського осередку з московським центром.
1991-1993 рік в Росії і з 1991-го по 1996 в Україні (роки прийняття Конституцій) комуністи на пару з соціально-близькими злодіями розбирають майно СРСР. Людей до цього діла не залучають, то ж можна констатувати , шо на момент конституційного затвердження результатів дерибану і в Росії і в Україні з"являються два класи:  комуністи+злодії і люди.  Одним  -право вішати локшину, другим - ту локшину на власних вухах поправляти. Звичайно , що за право вішати локшину боротьба велася і ведеться  лише серед маючих таке право. Так, як всі існуючі злодійсько-комуністичні групи нічим за суттю одна від одної не відрізнялися і не відрізняються (і не будуть в майбутньому поки і якщо, не повиздихають), між ними був прийнятий пацанський компроміс - черговою злочинною владою стає та, чия локшина матиме найбільше сприйняття серед людей.
В Росії, яка раніше почала, такий "рубаха-парень в доску свій" був знайдений в 2000-му році, в Україні ж цей процес затягнувся. Що привело до фатальних наслідків в 2014-му році. До цього кожен для себе вже встиг зрозуміти смак і перспективу ( вірніше, безперспективність) будь-якої з видів локшин для конкретної людини, а тут , виявилося, що і для людей, як спільноти в масштабах країни, ті лапшеносці, що вони є, що їх нема. І аж тоді в стан "апофєгєю" перешли й люди.
Вовка - це продукт людського "апофєгєю" і останній із могікан, підсунутий консорціумом комуністів і злодіїв. Так мені здається. Бо не уявляю якого ще президента "не вистачатиме" людям після нього. І чи лишаться, взагалі, ще тут люди, крім корпоративних душ ....?