для старых юзеров
помнить
uk [ru]

тож час спливає крізь роки


тож час спливає крізь роки
тож час спливає крізь роки
і безліч місць устиг забуть
півкуль із двох чоловіки
речей всіляких взнають суть
мудріші значно ніж я знав
величніші ніж міг вгадать
та я самотній шлях здолав
аби до всього зміг сягать
 
(Редьярд Кіплінг, The Return)
 
https://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/12717/user_id/10069.phtml
 

 

 

 
Звісно ж, це відбулося не на св.Катерину 9-го року, а двома днями пізніше. Втім у понеділок усім буде не до поезій. Тому хай буде зараз.
 
Спеціальні подяки двом улюбленцям долі, що вони поетикують на ДД: альфа-тигру та полковнику. Завдяки їхнім зусиллям шум віршів на ДД не затихає…
 
Ото й я витягнув зі старих шухляд 11-го року кілька нотатків, що вони хіба промайнули в коментах до не надто публічної гілки. Ні, це не те, до чого я прагнув. Так, те, до чого не прагнеш, із часом здатне тебе самого подивувати.
 

 
10 років тому забрів на ДД. Не знати навіщо. Але відтоді далеко не відходив. Хоча часи були різні. Не завше сприяли перебуванню в неті. Випали цілі роки, ну майже. Люди приходили та йшли геть. Не скажу, що було ліпше. Та й гірше теж не було. Про декого навіть згадка залишилася. Подекуди тая згадка торкається самої душі.
 

До перекладів було незнаття: чи вдасться? З цим щось треба було робити, аби питання не муляло. За спробу на горло нема кари.
 
Відтак стало ясно: поезія та настрій завше йдуть удвох. Пішов настрій – прощавай поезія. Настрій - річ раритетна. Його не купиш, його не перейняти, не навчитися теж. Настрій треба пережити. Переживаючи, віддати частину себе. Кому: Богові чи дияволу? Обом. Оте й є платою.
 

Тут є малі фрагменти. Перший – наче переклад із ірландського мандрівного поета Ентоні Рафтері, сліпого музики-шанахі. Незалежна Ірландія відзначила його пам’ять, помістивши портрет на купюру в 5 фунтів.
Другий – стилізація поезій Едгара По.
Третій – згадка про Рейвана, що він – «наче демон, що дрімає».  
 

Музи до цього не причетні. )
 

***
 

 

 

 

Я - Рафтері, я - шанахі ,
У нестям сподівання,
Сліпий, долаю шани хід
До ніжності й кохання.
 
Самотню темряву путі
Очима серця бачу.
Іду один, а поки йти,
Співаю на удачу.
 
Ось обернувся до стіни -
Гай, хто ж це там зітхає? -
Я граю музику для тих,
У кого ніц немає.
 
***
 

 

 

 

 
НАРОДЖЕНОМУ НА ЙОРДАН
 

"...Сніг стиха пав на дзвін,
Немов торкнувся.
Занурений у ринь,
Дзвін не здригнувся.
 

 
У домовину чуд
Забито цвяха -
В несилі чудо вчуть
Крин райський плакав..."
 

 
Вдивлявсь із тіні хто,
Дрімотний демон,
Як принц ірландський По
Складав поему?
 

 

***
 

 

Я звуся Raven або Крук,
Той ворон  Рейвану - не друг.
Пекельний норов - мій талан,
Талант, удача, талісман.
 

          І хай кацапів не́ в мор -
          А все ж не поспіль - Never !
          Жахіття проти ночі –
          Не виклювать їм очі.
 

Коли ж ці юрмища потвор
Розтануть, каркну - Nevermore !    
 

***
 

 
Дякую всім, хто був причетний до цього десятиріччя.
 

 
© Mac Tíre [07.12.2019] | Просмотров: 2396

2 3 4 5
 Рейтинг: 42.9/51

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook