Створили комісію. Розслідують правомірність дій міліціонерів та бійців внутрішніх військ. У склад комісії увійшли один заступник командуючого внутрішніх військ і співробітники інспекції за особовим складом МВС України. Корвалол. Валідол. Сльози. Соплі. Сильні мужчини плачуть, як діти…  «Йоптваюмать, куда ти сматрєл, далпайопіщє!!!! Нах без пенсіі!!!» Серйозне «чепе». На ноги підняте все керівництво МВС. Міністерство визнає, що військовослужбовці внутрішніх військ допустили помилку. Немає меж готовності міліціонерів вибачатися за помилку та грубість.
 

 
Безсонні ночі. Важкі думи… Совість! Совість встає білою примарою перед обличчям, – «А отого хлопця дубцем гумовим по тім’ячку… Даремно було… Двадцять років пройшло, а іди ж ти – пам’ятається… Ще його дівка так кричала, - «Не бийте! Не бийте! Він не винен!...» Ото тобі зараз і тисне серце…В груди… Якесь таке велике, наче розперло його. І дихати важко. Ото тобі і погони в плечі, як випалені. Шлях до-о-овгий – від постового до генерала. Трояндами закидували дорогу. А ти – все по колючках. По пелюстках інші завжди ходили. Вони завжди докладали про «бусдєлано!», а тобі – відповідай… Та ну! А мене хто пожаліє?! Скільки років віддати тій бл.дській службі і заради чого?! Щоб зараз мене габали, як кота шкодливого та носом, носом, щоб фуражка падала, тикали!!! За що?! За пісюху-малалєтку, патлатого нарка і двох далбайобів у формі?! Мене?!»
 
Скільки експресії! Які етюди з життя бравих генералів може намалювати фантазія! І все через те, що два солдати внутрішніх військ нечемно повелися з однією громадянкою України і одним громадянином Великобританії. Так! Це правова держава! Тут усе сліпуче ясно – за немотивовану грубість та перевищення службових повноважень стосовно платника податків, державний службовець повинен відповідати за усією суворістю закону, швидко і невідворотно, як перед карою небесною. Тільки так можна повністю бути упевненим в тому, що державний службовець НІКОЛИ не наважиться перевищити повноваження, грубити чи вимагати хабара. Тільки кара, невідворотна і справедлива кара за скоєний злочин чи заподіяні збитки може навчити людину наділену владою чи будь-якими повноваженнями, застосовувати владу і повноваження  у рамках, відведених законом. Саме такі принципи і діють в Україні. Але лишень стосовно людей, які займають верхні сходинки соціальної драбини.
 
Громадянка України Євгенія Тимошенко та громадянин Великобританії Шон Карр ще не встигли розказати мамі рідній (Женя) і мамі-в-законі (Шон) про те, що ж сталося, як МВС уже у всьому призналось і покаялось! Феноменально! А не пам’ятаєте, за ту дівчинку, що її «беркутівець» на футболі відметелив гумовим дубцем по голівоньці, коли вибачатись почали? Не інакше, як після всіх слідчих дій. А тут… Прямо на другий день ледь лоба не розвалили від напружених молитов. Таки дурня не треба заставляти! Він, як правило, релігійний понад усяку міру.
 
Випадок з дітьми прем’єрки вийшов таки дурний, неоднозначний і яйця виїденого не вартий. Однак, своїми істерично скоординованими та планово-безглуздими діями він має всі шанси стати тим, чим стала для Ющенка на перший погляд дурнувато – нешкідлива ситуація з їжачками та синовим «бумером». Схоже, наші політики таки люди і люди не найкращого гарту. Як тільки ти – не доведи Господи! – зачіпаєш владних дітей – жди біди. І тут вони уже об’єднуються в одне щетинисте кодло. Ганна Герман миттєво забуває про ворожнечу з Юлією Володимирівною і висловлює їй всіляку підтримку у справі встановлення невинуватості дітей в інциденті. Скидається така медвежа послуга на хитро сплановану дискредитацію, однак, при детальнішому розгляді, починаєш розуміти – вони до крику, до колік в животі, до мерзотного холодного поту бояться опинитись в шкурі простого громадянина. Це, до речі, не стосується особисто політиків – самі вони здатні пройти і через тюрму, однак, діти! О! Це ж не просто діти – це приниження статусу.
 
При чому сцяти від страху по ногах починають якраз начальнички середньої ланки. Вони розуміють – ніякий закон і об’єктивність щодо них працювати не будуть. Бо у всі часи від Йосифа Віссаріоновича та Лаврентія Павловича і аж до Віктора Андрійовича та Юлії Володимирівної буде потрібен СТРІЛОЧНИК. На нього все спишуть і він за все-все відповість. Тому організовано все валять на двох хлопців – солдатів, які – я чудово усвідомлюю! - можливо і повелись неадекватно. Он воно, як не просто бути народом! У наших реаліях можна з однаковою вірогідністю припускати і те, що хамили солдатики і те, що сваволили Ромео з Джульєттою. Он він – розкол суспільства і його потрясаюча єдність! Для одних і для других народ щиро бажає цюпи, звіздюлєй і грандіозного «втику». І якось відходить на задній план, що при тому, що якби, хоч одна сторона у цьому конфлікті, мала позитивну репутацію в очах суспільства, то було б очевидно повністю, хто з них правий, а хто – винен. Скажіть, хоч хтось уявляє собі, що у Британії можна проїхати в закриту для проїзду зону? А можете собі уявити, що лондонський «боббі» може взяти жінку за ногу та скинути з мотоцикла? Ні перше ні друге? А у нас – осьо! Обидва факти в які віриться повністю! Це найяскравіша ілюстрація прислів’я про «бідне і дурне». І нема на то ради!
 
Але не все так погано у нашому домі! Схоже на те, що за Євро-2012 переживати не треба. Навіть, якщо на стратегічній Раді у Відні комісія УЄФА дасть нам червону картку за «косяки» у підготовці до Євро, ми не пропадем! Наріжемо ще земельки різновсіляким «інвесторам», типу Новинського, якому красіво віддали за недобудований «Троїцький» 80 гектарів землі у зеленій зоні Києва та понадаємо всім, хто захоче ще земельки і «по-биріку», швидко – швидко «роздарувавши» всі діляночки, які мають хоч якусь цінність та не зробивши буквально НІЧОГО у плані реальної підготовки наші чиновники та «бізнесмени» зможуть реально врятувати престиж України і провести Євро 2012! Вони просто для цього Італію орендують… А там, слава Богу, з інфраструктурою все в порядку.
 

 
А ідеї таки поперли у нашої влади. Нарешті, можна спостерігати хоч якийсь результат роботи правоохоронних органів. Бурхлива діяльність Луценка на ниві боротьби з корупцією (глянь, скільки наловили чиновничків – хабарників за останні два тижні! Може й сяде, врешті, хтось?) може пояснюватись ще й тим, що над ним згустились брови дволикого Віктора: Івановича і Андрійовича. За інформацією газети «Коммерсантъ»  Віктор Балога запропонував Юлії Тимошенко угоду, згідно з якою, він не розвалює далі коаліцію та не ініціює відставки прем’єра (чи пак прем’єрки), а вона, натомість, виганяє з уряду міністрів від НУНСу, якими дуже незадоволені на Банковій. Я коли таке прочитав, то, чесно, подумав, що шизофренія у наших політиків не професійна хвороба, а стиль життя. Самі призначили по своїй квоті СВОЇХ міністрів, а тепер хочуть, щоб їх Юля виганяла!  Є таке гарне російське слово, яке повністю передає відчуття від наших політичних ігор. Наше таке слово, теж на ЄЦ закінчується.
 
Здавалось би, Юлі таку пропозицію прийняти можна – однаково не своїх пішаків жертвує але мати в уряді замість Луценка міністром внутрішніх справ Балогу (який туди серйозно намилився)  – слуга покірний! Це ж собі не те що гілку підпиляти, а ще й скла товченого на місце планованого падіння підсипати та угноїти його відповідним чином.  
 
До речі, про ЄЦ. Єдиний центр, тобто. Дві букви в його абревіатурі повинні налаштувати вас на те, що дивуватись цій партії не можна. Однак, мене здивувала заява І.Кріля, зроблена ним у Сімферополі про взаємну смерть російської мови та України. От, їй-бо, не розумію: коли у них загострення, а коли - просто так, словесна срачка. Що це було? Що це за заява? Погроза? Страх? Констатація факту? Який глибокий цей Кріль! Не зразу й зрозумієш. Чого це «русскому» вмирати? Принаймні зараз? Китайців ще років п’ять в Росії не буде критично багато. У світлі неконституційних рішень Донецької міської ради про обмеження українських шкіл, а також про визнання регіональною мовою російську цілою низкою облрад на сході та півдні України (за які ніхто ніяким чином не відповів) швидше помре мова українська. Значить, Україна вічна? Це мав на увазі Кріль?  А на заході країни вони що казатимуть? Про те, що російська ніколи не матиме статусу «офіційної»? Мда… Очевидно, глибина цієї заяви покликана злегка закрити бажання ЄЦ сказати всім те, що вони хочуть чути, щоб їм дали волю зробити те, що вони хочуть робити. Втім, нічого аж такого складного за такими заявами і вашим, і нашим не спостерігається. Чергова  недолуга димова завіса. Що цікаво – повірять. Або вдадуть, що вірять. А що? Язик на те і є, щоб на нього щось покласти. І на мові його теж застосувати можна – для облизування…
 
Тільки ж як не облизуй деякі субстанції, а присмак від них лишається – Боже збав! Геннадій Адольфович Кернес, секретар Харківської міської ради та артист розмовного жанру, за сумісництвом, особистість, безумовно, всебічно розвинена та інтелігентна черговий раз довів собі і всім оточуючим, що деякі горби в душі людини у фіолетовому боа повністю виправити зможе хіба що фізичний тиск на бренне тіло кількох сотень кілограм землі. Адольфович відмочив чергову штуку: дав в голову жінці-помічнику депутата Харківської міськради та – висловлюючись барвистим язиком, від якого вжахнуло б великого Пушкіна – «підсрачника» самому депутату міськради А.Руденку. Якось, ніби, й нема вже чому дивуватись у цій країні, але все ж таки проскакує іноді… Харків’яни! А як ви таких приматів як Добкін і Кернес вибрали? Якось же має обґрунтовуватись вибір? Ну бодай якусь думку раціональну… Кияни хоч гречкою взяли. Навіть не знаю, чи то любов така сліпа, чи то козли настільки меткі…Чи знов народ не винен? А токмо тільки недосконалі закони та, навіть, сама Конституція?
 
До речі, на днях у неї, бідолашної, День Народження. Бідна клигає та кашляє от уже який рік. Уже й батько її Сирота друге пришествіє в парламент здійснив, а вона все ніяк, ну ніяк працювати не хоче. Всі, кажуть, погана вона. Всі кажуть – другу треба. А загадкою для мене лишається – чого ж погана? Чи хтось пробував нею керуватись? Отак, жодного разу не застосувавши, не взувши, не поносивши і вирішили – не по нозі, муляє?! А може б спробували? Ну хоч одну статтю! Ну хоч раз! На практиці. Та дотриматись. От, хоч цю одну:
 
«Стаття 3.  Людина,  її  життя  і здоров'я,  честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
     Права і свободи людини та  їх  гарантії  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.  Утвердження  і  забезпечення  прав  і  свобод людини є головним обов'язком держави.»
 
Оцю одну реально треба тільки виконати. І все. Все решта само піде.
І чим не національна ідея?
Зі святом вас, співгромадяни!