Новина дня - визнання паном президентом воїнів ОУН-УПА учасниками боротьби за незалежність України.
 
Багато хто чекав цього божевільно мужнього кроку, а багато і тих, хто не дочекався, й пішов у свою останню путь "зрадником".
 
Тепер, напевно, їх душі моляться за пана Ющенка.
 
Йде час, стирає минуле, підміняє все новим і небаченим. Коли-небудь ніхто, крім вчених знавців не пригадуватиме сьогоднішні бурі та суперечки з приводу ОУН-УПА, але той був би дурнем, хто б не помітив, що зараз воїни цих формувань все ще на службі і їх гвинтівки та кріси ще стріляють по фронтах української політики, а кулі ще летять до мети, яка чекає на них.
 
Тому нема нічого дивного у тому який ґвалт піднявся в політичних колах України у зв'язку з цим президентським указом, тим більш, що почесне завдання  визначити статус учасників визвольної боротьби пан Ющенко поклав на свою давню соратницю, голову уряду, шановну Юлію Володимирівну Тимошенко. Це їй, напевно, тільки додасть голосів у другому турі, - бо хто ж може не оцінити зусиль, які цей жінці тепер доведеться прикласти до справи, щоб не образити старих вояків.
 
Так або інакше, але тепер ніхто не скаже, що Віктор Андрійович хоче захопити собі всю честь і славу. Дещиця перепаде і Юлії Володимирівні. Їй, здається, треба негайно визначитися, щоб показати, що української історії вона вірна, і шануватиме Бандеру та його хлопців від душі - щоб припинити розмови про те, що вона має якійсь свій, відмінний від загальнонаціонального, погляд на славетну історію України.
 
Доведеться, напевно, перековуватися і її електорату - дуже якось прохолодно він поставився до попереднього рішення пана президента присвоїти звання Героя України Степанові Бандері. Або те так просто здалося?
 
Отакий тепер в них Родос. Хай отут і стрибають.
 
А ми подивимося.