Специально для тех, кто сомневается, что русские и украинцы – одни и те же люди.
Про политиков не говорю, эти сволочи не имеют никакой национальности.
Это –  не точный перевод В. С. Высоцкого, скорее сочинение по мотивам.
 

Віщі птахи.
 
Грудям вітру не спіймать, очам не бавитись.
Насувається гроза, застить неба синь.
Чути спів птахів, що в давнину прославились
На гербах у міст Матері-Русі.
 
Перший птах свою радість розбризкує в даль,
Розсипається сміхом з гнізда.
Поряд з ним іншим птахом злітає печаль
І примушує душу ридать.
 
Славить велич свою і розхитує мур
Справжній мідний дзвін, весело йому.
Обертаючись в хмарах грози,
Вістря храмів для неба – знаряддя тортур,
Хоч нагадують краплю сльози.
 
Край, що працею прославлений і битвами,
Край, де люблять спів і казки плетуть,
Сіль крові міша з солодкими молитвами,
В чистоту джерел сипле гіркоту.
 
Хлібно-житні поля, що безсило лежать,
Загадково по Вічність мовчать.
Ноги коням засмоктує бруд та іржа,
Застигає на сплячих очах.
 
Дзвін злітає до неба і падає ниць,
Невідомо, від серця, чи з серця дзвенить,
Застигаючи світу кінцем.
Позолоти полуда на банях дзвіниць –
Зради гріх перед Божим лицем.