Ющенко заявив, що у другому турі не підтримає жодного з кандидатів.
 
Кожна людина має право висловити свою думку, чи не так?
 
Реакція зацікавлених сторін виявилася на рідкість очікуваною.
 
У Януковича добродушно кахикнули: "От бісової віри... казали ж ми тобі, Вікторе Андріовичу, що не всидиш ти між двох стільців, так ти між ними ще і впасти хочеш..."
 
У свою чергу Тимошенко, як завжди з багатозначністю перекинула розмову на рівень "метатеорії": То вже не приватна думка Віктора Андрійовича, що Юля з Януковичем "обоє рябоє", а гасло і навіть найбрутальніша, найцинічніша технологія, яка, з суті, є зрадою України.
 
Яку ж рефлексію викликає ця дивна сценка?
 
Та вже ж ясно яку: Товариш Юля - то великий вчений, й не дивиться навколо себе неозброєними очима, не в лоб з впертими фактами буцається, а розглядує все з точки зору високого досвіду, з підтекстом та з розумінням. Все розгадує, все помічає, за всім бачить смисл та намір.
 
Ну, то і зрозуміло. Юля ж перед собою не звичайні цілі ставить, а такі, що у повному обсязі претендують на революційність.
 
А революціонер чим відрізняється від нормальної людини?
 
Правильно: тим, що має у голові ідеал, з боку якого і розглядує дійсність. Між революційною свідомістю і звичайним життям лежить Idéfix - і якщо життя не відповідає тому клятому ідеалові, не збігається з ним, тим гірше для фактів.
 
Доводиться їх підганяти: Швидше, швидше, шкапо історії...
 
Послухав я Юліну промову у Львові, і зрозумів, що ця жінка дійсно з іншої планети, а точніше, як вона особисто визналася, з іншого часу:
 
Я смотрю на фотокарточку:
две косички, строгий взгляд,
и мальчишеская курточка,
и друзья кругом стоят.
 
За окном все дождик тенькает:
там ненастье во дворе.
Но привычно пальцы тонкие
прикоснулись к кобуре.
 
Вот скоро дом она покинет,
вот скоро вспыхнет бой кругом,
но комсомольская богиня...
Ах, это, братцы, о другом!
 
На углу у старой булочной,
там, где лето пыль метет,
в синей маечке-футболочке
комсомолочка идет.
 
А ее коса острижена,
в парикмахерской лежит.
Лишь одно колечко рыжее
на виске ее дрожит.
 
И никаких богов в помине,
лишь только дела гром кругом,
но комсомольская богиня...
Ах, это, братцы, о другом!
 
Б.Окуджава.
 

P.S. Але про Бандеру і бандерівців я нічого від неї не почув...
 
Чи не тому революційні гасла Юлії Володимирівни якось сумно занурювалися у трохи розгублений натовп і вмирали, вмирали, вмирали з безнадійностю сухотного...
 
Клацав кулемет, з сухим тріском випускаючи злі слова-кулі про те, що вона самотня і всіма зраджена, але помститься за допомогою оцих слухачів...
 
Дивилися на відважну кулеметницю у білій шубці якісь погано одягнені люди з хворим виразом на темних втомлених обличчях... Справді, справжні революційні маси, які хочуть тепла і хліба... Але йшла як завжди сувора громадянська війна. Лише після неї, безумовно, настане чергове світле і променисте завтра...
 
Але не для бандерівців. Вони, ймовірно, на іншій стороні фронту.