Ющенко міцно засунув на прощання своїй політичній смерті, яка уособлюється у постаті оранжевої прем'єрки, надавши звання Героя України Степану Бандері.
 
- "Визначайся, пані: наліво підеш - західних бандерлогів втратиш, а направо вирушиш - зі східними бандюганами попрощаєшся..."
 
Але шановна претендентка має шанс покарати нахабу.
 
Прихильники Віктора Андрійовича щось занадто голосно стверджують, що він не розміняв "бандерівську справу" у передвиборному чаду на додаткові голоси виборців, а на високій ноті закінчив свій президентський шлях.
 
А чи дійсно "шкутильгава качка" зробила зразково-мужній вчинок?
 
За тріском барабанів та виттям сурм, за радісними криками різних підлабузників і феєричних пристосуванців мало хто помічає, що Ющенко не зробив головного.
 
Йому не дістало мужності подарувати щирого задоволення не багатьом ще живим пересічним бандерівцям - тим, хто мерзнув по схронах, не маючи ані допомоги, ані їжі, ані порятунку. Хто у відчаї кусав собі нігті - бо розумів, що про них, кинутих напризволяще, забувають, не знають, що вони ще живі, що ще тримають у руках зброю, і продовжують чинити опір радянській владі. Хто вже сам знав, що опинився у такому становищі, у якому "не схочеш, а станеш звіром, нічим не подібним до Бога".
 
Ющенко забув про цих людей і вважає героями тільки "зверхників", начальство, "президентів", - мазеп та бандер, але не шанує по-справжньому простих бійців УПА, не хоче і не може визнати за ними офіційного статусу учасників війни.
 
Саме це могло б стати об'єктом корисного і потрібного обговорення у цивілізованому суспільстві, але не в Україні.
 
Напевно не важко пояснити цей казус: Бандера грошей не вимагатиме. Вони йому вже не дуже згодяться. А статус учасників потребує для свого реального втілення якихось грошей. Напевно про це пан президент, як видатний фінансист і бухгалтер, зі своїм наступником не домовлявся.
 
Що ж живемо не на іншій планеті, як деякі, - кожний наш грішний крок обмежений законом земного тяжіння.
 
Але блискуче підтвердилися пророцтва одного бандерівського поета: у метушні національної святої перемоги, ті, що боролися, не отримали змоги впливати на державні терези... Про них забули, нібито не вони страждали по тюрмах та згинали в схронах.
 
Так ось якось виходить, що звання, присвоєне Бандері, є плювком у бік бандерівців. Сумно, однак.
 
Так за що борюкалися, громадяни? Кажете, що за незалежність? Що без вас її не було б? Здається, що подібні висновки не збігаються з діючими законами природи і моралі.
 
Юліє Володимирівно! Хід за Вами… Може хочете УПА визнати учасником  других змагань за визволення країни, або теж духу не вистачає? ;)