Ще один герой прикрасив пантеон української слави – Степан Бандера.
Складна історична постать.
 
До біографів Бандери чимало питань не тільки з боку росіян, але є й затяті українські націоналісти, які мають „альтернативний ” погляд на життя і дії Степана Андрійовича.
 
Цікаво тут, проте, не те, що діючий президент України В.Ющенко, котрий з тріском програв вибори, надав-таки
Бандері звання героя, а зовсім інше.
 
Свій хід він зробив тоді, коли аніякого безпосереднього політичного смислу для нього ця акція не має. Якщо би він „пішов Бандерою ” перед першим туром виборів, то, напевно б суттєво покращив би свій результат.
Але, скажемо прямо, не репутацію. Щоб можна було б сказати тоді? Так, тільки це: Ющенко мобілізує на свою підтримку націоналістичний електорат, спекулює на культовій фігурі української історії.
Не пішли б ці обставини і на користь Бандері, як політичному символові. Мовляв, став героєм через кон’юнктурні обставини: був за життя не дуже героїчною людиною, нею ж і після смерті залишився.
 
Зараз цього вже не скажеш.
 
Ющенко скоїв свій вчинок саме тоді, коли нічого, крім чисто естетичного задоволення від цієї затії, отримати ані
він, ані його прихильники вже не можуть.
 
Все чисто. Теж свого роду героїчний вчинок…
 
Можна, звісно, сказати, що так Ющенко подякував Заходові країни, який в значній мірі підтримав Ющенка, і заклав підстави для якихось майбутніх відношень з електоратом цієї частини України. Це окрема і дуже цікава тема, але вона поки не дуже актуальна.
 
Попереду, все одно, другий тур і всі події сьогодні оцінюються тільки з однієї точки зору – кому з двох претендентів на посаду президента України підіграв Ющенко.
 
Саме тому аналітики і просто спостерігачі роблять свої висновки про цей вчинок Ющенка майже цілком у зв’язку з електоральною бухгалтерією другого туру.
 
Тлом для „бандерівського ” указу явилася поїздка Ю.Тимошенко у Львів, на Західну Україну, де вона хоче перетягнути електорат Ющенка на свій бік, мобілізувати „бандерівців ” на свою підтримку.
 
Але В.Ющенко ж тут якраз  і підкреслив, що саме він, нині вже довічний ворог Ю.Тимошенко, є щирим
представником „націоналістичної ” ідеї.
 
Його хід просто відвернув увагу „западенців ” від Ю.Тимошенко, примусив їх вдатися до ностальгії до
„рідного президента ”.
 
Можна чекати і на те, що шум від вчинку „шкутильгавої качки”, продовжиться не день і не два, а стане сильним стимулом до загальноукраїнської дискусії, яка триватиме аж до другого туру. Така дискусія, з одного боку, консолідує електорат Януковича, бо у Бандері виборці лідера ПР аж ніяк не бачать героя. З іншого ж боку, демобілізує націоналістичних прихильників Ю.Тимошенко, яка чимало зробила, щоб „поховати” Ющенка у політичному небутті.
 
Так що Ющенко і після свого занурення у політичну вічність тримає свою остогидлу ворогиню за патли.
 
Треба було жити дружно, Багине...