Подивився на результати першого туру і задумався над питанням, чому в Україні все так погано і нічого не виходить. Чому люди бачать вихід з ситуації в обранні людини, яка сиділа в буцегарні, яка не вміє розмовляти (висловлювати свою думку, ставити задачі підлеглим), яка має дуже низький рівень ерудиції (не знає, що "на 100% і в 2 рази" це одне і теж).
   Річь у тім, що виборці темні, неграмотні, не цікавляться своєю історією і сучасною політикою. Для них важливо вибрати такого Президента, який би дав можливість тихенько жити в своєму болоті і один раз на рік піднімав би пенсії на 100 грн. А Президента, який би витягнув їх з багнюки, заставив розкрити очі, мислити, будувати самому своє майбутнє, такого Президента вони бояться. Мовляв: "Прийде, якісь реформи введе", "Кому це потрібно", "Нас і так не погано годують" і т.д. Загалом, в А.С.Макаренко, в дитячій колонії, таких називали "болотом".
   Тобто люди без інніціативи, бажання щось змінити на краще. Чому так?
   Якось прочитав в "Дзеркалі тижня" статтю Кульчитського про демографічні втрати України http://www.dt.ua/3000/3150/47913/. В цілому, в пешій половині ХХ ст., Україна зазнала 15 млн прямих втрат і до 40 млн непрямих. В Другій світовій прямі втрати становили 20% від кількості населення (8 млн), плюс перший Голод (3.5 млн), другий Голод (1-1.5 млн), репресії- 600 тис. ("мало", але це в основному інтелігенція), плю Перша світова і громадянська війна.
   Висновок: українській нації так підірвали генофонд, що деградація стає неминучою.
   Вихід є, ми маємо брати приклад з кримських татар. Практично знищена нація відроджується, тому що згуртувалась навколо національної ідеї і не боїться змін у своєму житті.
   Можливо зміни будуть не дуже приємні, але в цьому суть людського життя, цим ми відрізняємся від тварин.
   Або Тимошенко, цей "ядерний реактор в платті", і рух вперед до змін, або Янукович і рух назад в тихе і спокійне болото.
 
   P.S. Єдина вимога, щоб зміни відбувалися не як в 1917, а як в 2004 роках.