Етнос, національність, народ, народність, населення, нація ..
 
Розпливчаті змісти тих високих абстракцій, якими деякі пересічні якщо вже користаються, то лише на підпитку, як плями акварелі на вологому папері перетікають одне в одне, поодинці ж стають нецікавими. Мєчтатєлі-хохли насправді є доволі конкретними істотами. Ну, дійсно, якщо вже «кримсько-татарський народ є корінним народом Криму», то тут з приводу змісту терміну «народ» питань немає. Чи, скажімо, коли вже «Слава нації, смерть ворогам!», то зміст терміну «нація» є зрозумілим всім без усякіх зайвих вікіпедів.
 
І кому вона цікава та «нація»? В сенсі - той зміст терміну «нація». Ми після двох революцій на Майдані трохи звикли до «політичної нації» і «етнічної нації», але навіть ними уникаємо користатися, аж вони непритаманні нашій рідновірній ментальності. До того ж від зайвих абстракцій у нас трапляються непорозуміння на національному ґрунті. Тому я не запрошую широкий загал до дискусій з приводу цих абстракцій, а сподіваюсь лише на зацікавленість у такому тексті-контексті у тих виродків, хто цінує порядок у своєму інтелекті.
 
Не заглиблюючись в далеке минуле, можна стверджувати, що «славу нації» ми проголошуємо значною мірою авансом. Адже до формату «сучасна нація» українська спільнота в межах держави поки що не дійшла.
 
В моєму розумінні, населення країни набуває означення «сучасна нація», коли всі соціальні юніти погоджуються з єдиним для всіх змістом терміну «справедливість». Наслідком такого консенсусу стає правило «закон є один для всіх». У нас же ж закони складає верхній клас для впорядкування життя чисельного нижнього класу і прошарного середнього. В середині вищого класу життя дзюрчить по понятіях і договорняках.
 
В країнах європейської цивілізації пошук консенсусу є універсальним алгоритмом співіснування юнітів країни. Зважаючи на останні декілька століть європейського шляху можна стверджувати, що нація виникає разом із виникненням демократичного формату. Саме за демократії зникає антагоністичний конфлікт всередині країни і постає нація.
 
Демократія є способом існування трудового середнього класу. Отже, для виникнення демократії має утворитися критична більшість трудового середнього класу.
 
Збільшення чисельності трудового середнього класу відбувається завдяки зменшенню кількості нижнього класу. Зважаючи на таку тенденцію, можна стверджувати, що бідні країни стагнують під управлінням своїх автократій, а демократії виникають в країнах із впорядкованим добробутом. Інакше кажучи, перехід від автократії до демократії є можливим за умови підняття заможності населення автократії до критично високого рівня.

Підняття заможності населення до критично високого рівня є необхідною умовою демократичної революції.
 
І дійсно, етап демократичних революцій в Європі розпочався після початку науково-технічної і промислової революцій. Спочатку (впродовж стрімкого збільшення продуктивності праці головним чином завдяки запровадженню парових і електричних машин) виник в достатній кількості середній клас, а потім сталася заміна системи управління. Бідні країни на сході Європи так і не спромоглися вийти з автократичного формату і перейти в демократичний.
 
До речі, ту саму тенденцію ми спостерігаємо зараз в Україні (і в Московії також), де після скону автократичної совдєпії і легалізації права приватної власності прошарок трудового середнього класу помітно потовщав. Саме середній клас почав рекламувати своє розуміння справедливості і вимагати його запровадження в життя. Дайош єдиний закон для всіх!
 
Але яка може бути у нас нація за таких обставин, коли вищий клас ще не готовий позбутися свого уявлення про справедливість, а середній клас вже розгойдує човна і заважає вищому класу здійснювати патерналістичну турботу про електорально важливий нижній клас? Та хоча б вже той героїчний середній клас мав на увазі щось не автократичне, щось схоже на демократію! Щоб змучена переддефолтними переймами автократична верхівка вже почала б перевдягатися в демократичний одяг і взуття, перевсідати на бюджетні автівки і відпочивати в Букавелі.
 
Так ні! Авангарду середнього класу подавай пристойного автократора! Щоб він "витяг країну" з лайна. А поки цього не станеться, то штурми Печерська не припиняться. До чого довели автократорів, що вони вже самі (без вимог активу середнього класу) розпочали перебудову нижніх поверхів автократичної ієрархії на подобу демократичного самоуправління. Тіпа: ось вам повноваження і фінанси і ********* (залиште нас в спокої)!
 
Нє! - кажуть наші активісти, - дайош боротьбу з корубцієй, палаючу шину вам в сраку!
 
Отже, демократія, а разом з нею і нація, у нас поки що поза порядком денним. Тому як демократичний Захід, так і автократичний Схід дивляться на нас як на непорозуміння. І при ліпшій нагоді дають нам копнята з обох боків.
 
********
 
Хе-хе .. Не зважайте на тимчасові негаразди. Все минеться і все буде! Через 10 років зустрінемося в новій незнайомій нам країні.