За правильної автократії "зміни влади" з несіло-невстало не відбувається. Якщо вже в крісло всівся правильний пацан, то він спершу і головним чином розставляє своїх людей, тестує їх і відбраковує нездатних діяти ефективно з учьотом інтересів. То ж, через рік-два після захоплення крісла, Папа системи вже завершує наповнення її кадрами, які, як відомо, вирішують все і по понятіям.
 
Заповнення системи кадрами є дуже відповідальною справою. Ну, дійсно, що таке є президент сам по собі? Це просто людина в костюмі. Будь-який козел може зайти до кабінету, взяти цю людину в костюмі за вухо і вивести на вулицю. Якщо, звичайно, цьому козлу не завадить система в особі охоронця. Отже, президент має подбати про таке наповнення системи, яке буде зацікавленим у довічному перебуванні цього пацана "при владі".
 
Ну, уявіть собі: Ви стали Папою системи, закачали в неї правильних казлов і шо? Після завершення каденції покинути все це і йти ловити рибу у власному пруді? Я досі пам'ятаю, як Леонід Кучма підстрибував (у перебвиборчу кампанію) на стільці в передачі у Піховшика, переконуючи пересічних (і не дуже) надати йому можливість скористатися безцінним досвідом, здобутим за першої каденції перебування "при владі".
 
РФ, Білорусь, Казахстан, Азербаджан, ...
 
А в Україні, панімаїш, демократія! Ха-хо.
 
Так, ми особливі. У нас є Захід, Центр і Схід. Коли Захід був чьотко "за", Схід був чьотко "протів". Центр завжди перевував в дєбатах. Відповідно до електорату почувався і бізнес. Рівні сили Сходу і Заходу і наявність неоднорідного і невизначеного Центру сприяли становленню на українських теренах стану перманентної політичної боротьби. Ця політична боротьба за володіння структурами автократії ззовні виглядала як постсовдєпівська подоба демократії.
 
Як ми знаємо, означена "політика" привела до об'єднання Заходу і Центру на основі проукраїнських цінностей і до двох Майданів і завершилася поразкою Сходу. При тому Схід розділився на тих, хто не схотів пристосуватися до західного формату життя, і тих, хто схотів.
 
Тобто, ми виглядали "демократією" завдяки рівним силам Заходу і Сходу. Тепер сили вже не є рівними - Україна стає прозахідною. Отже, виглядає так, що для "демократії" підстав не залишилося і невдовзі ми отримаємо класичну постсовдєпівську монократію? Для якої, ще раз нагадую, "зміна влади" є таким великим струсом, що його ніхто не бажає.
 
Але і тут слава Україні! Всередині західно-центрального альянсу стався розкол і утворилися дві партії - консервативна і лібертіальна. Консервативна партія з великим натхненням взялася облаштовувати монопартійну автократію (такої "корупції" не було за Януковича), а лібертіанська партія забажала життя за європейськими взірцями. І завдяки протистоянню рівних сил "політика" у нас продовжує свою руйнівну справу.
 
Та й як же ж обійтись без "політики", коли на носі дефолт? Верхівка автократії не збирається гинути разом з системою. Вона шукає для себе нових форм існування. І знаходить їх в створенні системи місцевого самоврядування. О!
 
По-перше, розкидавши шматки бюджету по провінціях, Печерська держава позбавиться тих шакалів, що пасуться поряд з центральною годівницею. Біля держави залишаться крупні хижаки.
 
По-друге, соціальні невдоволення також залишать бруківку Печерська і дістануться місцевим ватажкам.
 
По-третє, державний бюджет позбудеться багатьох забов'язань, яких виконувати несила.
 
По-четверте, децентралізація є тією єдиною реформою, на яку здатна падаюча автократія. Саме нею Печерськ буде звітувати перед спонсорами.
 
Звичайно, для автократії життя перетворилося на суцільний цуг-цванг, який прямує до демократії. Та папи автократії годні навіть на таку зраду заради утримання при "владі"!
 
Отже, український народ демонструє світу, що його перебування у складі російської автократії було протиприродним. І сталося воно лише тому, що провінційність українців зробила їх здобиччю для імперських сусідів.
 
Ну, а тепер настали інші часи - остання імперія на ізльоті. Ще років з 10 і розпочнеться нова ера.
 
Будьмо, пані і панове!