Мабуть вже всі чули, що четверо народних депутатів, два з БПП та двоє з НФ, 18 січня цього року зареєстрували в ВР законопроект №7499 щодо внесення змін до ст. 368-2 КК України, відносно «незаконного збагачення».
 
Спробую максимально зрозуміло розібрати в чому ж підступна брехливість казуїстики обґрунтувань цієї облуди тими, хто хоче допомогти корупціонерам уникнути покарання.
 
На даний час ч.1 ст. 368-2 звучить так:
 

Стаття 368-2 Незаконне збагачення
1. Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі -
караються позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Відповідно «благодійники» пропонують абзац перший частини першої даної статті викласти в наступній редакції:

«Незаконне набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі».

В результаті цих змін фактично зникає такий самостійний склад злочину як «незаконне збагачення», але найголовніше – у корупціонерів з’являється можливість швиденько «розкидати» кримінальні активи на інших осіб.
 
А обґрунтовується це декількома основними позиціями, наче б то порушенням статтею 368-2, низки статей Конституції України, а саме:
 

Статті 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Статті 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статті 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

В першу чергу необхідно зазначити, що поява в КК України ст. 368-2 була пов’язана з імплементацією в українське законодавство ст. 20 Конвенції Організації об’єднаних націй проти корупції, від 31.10.2003 й котра була ратифікована Україною 18.10.2006 та набрала чинності 01.01.2010 …
 

Стаття 20 «Незаконне збагачення»
За умови дотримання своєї конституції та основоположних
принципів своєї правової системи кожна Держава-учасниця  розглядає
можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів,  які можуть
бути  необхідними   для   визнання   злочином   умисне   незаконне
збагачення,  тобто  значне  збільшення активів державної посадової
особи,  яке перевищує  її  законні  доходи  і  які  вона  не  може
раціонально обґрунтувати.

Однак питання наскільки коректно нинішня редакція ст. 368-2 передає суть ст. 20 Конвенції, розглянемо пізніше, оскільки твердження олігархічно-корупційних «благодійників» щодо взагалі неконституційності даної статті є просто кричуще брехливим, й саме його необхідно розвінчати в першу чергу.
 
Почнемо з того, що у відповідності до ст. 11 КК України «Поняття злочину» –  

1. Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Таким чином складом злочину за даною статтею є – набуття суб’єктом злочину у власність активів у значному розмірі, законність котрих не підтверджена, та крім того передача таких активів будь-якій іншій особі.
 
А от тепер, що стосується ст. 61 Конституції, то ту все просто, будь яка стаття КК передбачає конкретний злочин, а от за якою статтею КК, чи їх сукупністю кваліфікувати дії суб’єкта злочину це вже компетенція суду першої, котрий буде розглядати кожну конкретну справу по суті, та апеляційної й касаційної  інстанцій, котрі будуть перевіряти законність вердиктів. В зв’язку з чим варто залишити Конституцію в спокої.
 
Що ж стосується положень ст.62 Конституції, то безумовно, корупціонер може спокійно собі спати, навіть на Мальдівах, от тільки до того часу, поки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, особливо коли останній набрав законної сили.
 
І в цьому сенсі корупціонер навіть не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину й безумовно не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе та членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, що гарантує ст.63 Конституції.
 
Однак ст. 22 КПК України передбачає змагальність сторін у судовому процесі та свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом переконливості останніх.
 
Крім того ота «клята» змагальність, передбачає самостійне обстоювання як стороною обвинувачення так і стороною захисту (самим обвинуваченим, його захисником, або законним представником), їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.
 
Так що «мовчання ягнят корупціонерів» в суді, це лише їх добровільна відмова від реалізації своїх прав, котра скорше за все закінчиться тим, що обвинувачення доведе їх вину у скоєнні злочину, а суд відповідно винесе обвинувальний вирок, після вступу котрого в законну силу у фігурантів з’явиться можливість відвести душу й досхочу набалакатись з своїми … сусідами по нарах. А враховуючи те, що вирок вочевидь крім терміну ув’язнення буде передбачати ще й повну конфіскацію «нєпасільним трудом нажітого», то побалакати їм буде про що.      
 
А стосовно формулювання самої ч.1 ст. 368-2, то на мою думку ось така її редакція –  
 
1. Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, котрий перевищує її законні доходи, й не має раціонального обґрунтування, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі -
 
Цілком би коректно імплементувала ст. 20 Конвенції в Кримінальний Кодекс України.
 
Тому залишається побажати українським корупціонерам … вступу в законну силу всіх обвинувальний вироків щодо них, й щоб обов’язково з повною конфіскацією, а на додачу, ше й нельотної їм погоди під час їх затримання.
 
І як там кажуть французи – «чого хоче жінка, того хоче Бог!» Тому …

«Сядуть всі!»