І прийшов місяць Майданень…
А порадьте мені принагідно, панове мовознавці, як краще було б НАШ грудень називати? Майдань чи Майданень? Врешті він таки прийшов і разом з приїздом Ялинки – розмайданилось майже по-дорослому. Не так щоб ефективно, але голосно. На цілий світ. Пан Прокурор Генеральний потрясає кулачками, влаштовує шоу де тільки може, волає про  законність і при цьому водночас закон порушує на всі лади, погрожуючи розправою народним депутатам, називаючи підозрюваних злочинцями, називаючи доказами невідомого походження відеоматеріали, які у суді доказами навряд чи ними стануть та ін. …
Але поки там події майданові будемо розглядати, трішки відсторонимося від головної теми і згадаємо візитацію незабутнього Віктора Федоровича до Японії, якого туди не сильно й кликали, кажучи м'яко. Коли його ніхто не захотів там приймати окрім троюрідного Федора молодшого присілкового самурая, то… у Макіївці було влаштовано «теракт», який ніби то змусив «гаранта» терміново перервати свій візит. Зрозуміли-сте до чого я хилю? Якщо ні – поясню. Провадження проти Саакашвілі було розпочато десь із тиждень тому і про візит до США панген-прокурор знали теж заздалегідь. Але поїхати на надзвичайно важливу для України зустріч вони не могли ну ніяк, бо САМЕ ТОГО дня треба було лапати майданного злочинця. Ну й лапав удома, а то накрутили б серйозні дядьки Семи йому вуха і кропиви у штани наклали б, і у кут на гречку поставили та ще й змусили б відповідати на вкрай неприємні запитання, а так – ціла звізда ТВ, що «законність» боронить. Усі відповідальні справи віддати у НАБУ, НАБУ спустити під лід, умити після того ручки, об Саакашвілі їх витерти (до речі, як аналог -класичний кримінальний сценарій із підкидною зброєю) – чим не краса? Живи собі приспівуючи та ще й куму на радість.
Вернімося до справ майданних. Майданів різного штибу і масштабу у нас було багато і отак відразу усі уже й не згадаєш, але найтриваліший і найкумедніший, НМСД, відбувався тоді, коли Янек узявся гноїти Юлю. Пересувний Майданчик усюди слідував за Юлею, Юля у своє задоволення та на всі лади тролила правоохоронну систему, тюремщики «катали» й продавали відео з Юлею, бабуськи під відеокамери кричали «Юля – форевер!», одним словом усі були при ділі і розважались як могли. Життя котилося своїм шляхом, а майданчик своїм, і ні разу ніде не перетиналися й нікому і ні в чому не перечили. Було у нас ще чимало різних проплачених майданів, які твердо переконали світ та Україну (окрім деяких політтехнологів та окремо взятого Гордона) в тому, що у нас революція за гроші неможлива.
Аж ось Міхомайдан. У маргінесі. Народ зрідка і мляво поглядає у його сторону, роздумуючи «стрелить чи ні?», владі б теж пристало вайлувато моніторити середню температуру по майдану та чекати поки не розсмокчеться, але трапилась халепа.  Не витримав кільцевий м’яз нашої влади, до географії якого проявляють підвищений інтерес порохоботи. От і урвало – страх щоденний і щонічний, страх того, що за злочини таки доведеться відповідати, «страх що тьмарить розум та паралізує волю» дав знати про себе.  Продуктом викиду закаляло усю нашу державоньку, засмерділо на увесь (буквально) світ, а гаранта нашого вибуховою хвилею відкинуло аж у Яворів. І небагато треба було, щоб не піднялося цунамі народного гніву, але народ наш вкотре проявив мудрість та витримку і, як не сумно, дарував ще на якийсь час владі життя. Правда це не означає, що він не прийде в гості до влади, і не факт, що саме на цей майдан.
Перестаємо зубоскалити, бо смішного мало, а спробуймо дещо проаналізувати.
Будемо виходити з того, що кредит довіри до очільників Міхомайдану у нас мінімальний, а подекуди відсутній зовсім. Пройдімося зовсім трішки по персоналіях, принагідно зауваживши, що чи ж не всі очільники цього майдану є МОЛОДІ ДЕПУТАТИ і є ЧЛЕНАМИ АНТИКОРУПЦІЙНОГО КОМІТЕТУ ВР !!!  Самого пана Саакашвілі я б доручив добрим рукам «доктора» Віталія Портнікова і не згадував надалі зовсім – то не наш герой.  

Отож, під прапором Міхомайдану - АКК ВР, в особах частини його членів хоче привернути увагу суспільства до ряду дуже серйозних проблем, які у межах ВР вирішити не може і просить допомоги у народу , але робить це поки що досить недоладно. Можна говорити про якусь інформаційну блокаду, про збайдужіння людей, але я бачу системні помилки. Поясню.
За кожним депутатом ВР стоїть біля ста тисяч виборців, а сто тисяч дорослих людей то не булька на воді, а величезний потенціал,  опираюсь на який можна робити усе, і в тім числі і майдани. Хоч що місяця, але… Але відсутній зворотній зв’язок, який і є системною проблемою. Будь-які заклики з блядевізора тут не допоможуть, не допоможе і світова павутина,- треба йти в народ, до своїх виборців, дивитися людям в очі, пояснювати, переконувати. От чому б тому ж Парасюку було не гайнути сьогодні до рідного Яворова (Петя – де ти?) та не зібрати добрячу ватагу молодих галичан, які так само як і він, добре з ноги уміють та не привезти їх до Києва, попередньо вибачившись перед своїми виборцями за власну лабуду та пояснивши серйозність історичного моменту. При правильній роз’яснювальній роботі навіть старі діди своїм ходом підірвалися б до Києва усувати проблеми влади.
До речі, про ЗУ. Сподіваюсь, що нікого не потрібно переконувати в тому, що жодна влада не хотіла б бачити у Києві «каламутні очі галичан» (цитаті, до речі, скоро сто років). Так от, про західняків. Одним із організаторів теперішнього майдану є і Юрій Дерев’янко, мій земляк. Має хорошу репутацію,- я може й хотів би щось йому закинути, але не можу в зв’язку з «відсутністю присутності». От САМЕ ВІН, НМСД, міг би організувати «галицьку веселуху» для влади.
Хто там ближче,- перекажіть пану Дерев’янку, нехай лишає Міхо та повертає у рідні пенати на дорослу розмову. Побалакаємо, список вимог переглянемо, збільшимо його значно, укладемо програму дій та перелік обов’язків затвердимо, а вже тоді,- організовано та системно будемо дорогі краватки на лікоть намотувати та котики владців на міцність випробовувати.
Чекаєм, у вікна виглядаєм. Ваш Є.Н. з товаришами від імені виборців-західняків.
Йолка наша – Майдан теж!  ЙО!!!
06.12.2017 (С)
 
P.S. Написаний тескт є яскравим свідченням того, що написане "вчора на завтра" не встигає за викликами  життя, але таки викладаю.
P.S.P.S. Моє прохання до колеги Віолончеліста, ящо раптом він це буде читати: давайте спробуємо синхронізувати графік банів, бо ніяк не вдається поспілкуватися...