Сентенция дня. «Все знают, что «красота требует жертв». Но далеко не все осознают, что красивая жизнь одних требует больших жертв от остальных. Если одни живут красивой жизнью, то другие никогда не будут иметь нормальной жизни».
 
Ну, сегодня я поотдыхаю, критикуя глупости поважного философа Дацюка. Дацюк, он, к сожалению,  как-то в последние годы не прогрессирует, но ходит кругами, то приближаясь к правде, то удаляясь от нее.  Вот что получается, когда мыслящий субъект не обладает истинным мировоззренческим стержнем, но падкий на глобалистские мифы и догмы. Итак, начинаем обсуждение по формуле «цитата автора -мои язвительные замечания»:
1. «В повітрі висить громадянська війна. І всі сторони мають невелике бажання, щоб утриматися від неї.»
- Ця війна не висить в повітрі, вона вже триває 26 років, з перших днів незалежності. Читай хоча б мою статтю шестилітньої давності, яка повністю витримала випробовування часом та політичною кон»юнктурою.
2. «Ще зовсім недавно ми в Україні переконували себе та світ, що немає у нас громадянської війни, що це зовнішній агресор її інспірує, провокує та підтримує».
- бойня на Донбассі - це не громадянська війна, це інспірований міжрасовий, міжцивілізаційний конфлікт між русскомірцами та українцями.
 
3. «Але от зараз ми підійшли до тієї межі, коли вже не зовнішній агресор просуває війну, а внутрішня агресія розчарованих громадян та епічні глупство і глухість влади можуть спричинити таку війну».
-тут вже цілий букет глупств і підлостей від автора: немає ніякого «епічного глупства і глухості влади», є її абсолютний цинізм та зажерлива безжальність до свого народу та країни.
Робити «внутрішню агресію розчарованих громадян» провайдером «майбутньої громадянської війни»  - яка ж ти автор падлюка! Ця влада вже 26 років скрито-відкрито воює проти власного народу, грабуючи його та відбираючи реальні права та свободи, а ти тепер робиш народ винуватим в майбутніх соціально-економічних катаклізмах!
 
  Якщо взяти цих три послідовних цитати цілком, то неможливо зрозуміти позицію автора: по одних цитатах така війна лише наближається, по інших – вона вже протікає , по третіх цитатах він називає «громадянською війною» конфлікт іншого роду. Ось такі в нас виходять авторитети, експерти, наукові аналітики: вони самі не знають, що вони пишуть і говорять, у них «сім п»ятниць на тижні» не те, що в різних статтях, а навіть в послідовних фразах однієї статті. А потім ми дивуємось, чому у нас немає ясного , чіткого суспільного світогляду, чому немає прорахованих, раціонально обгрунтованих програм,  стратегій ,концепцій суспільного руху і розвитку? – А звідки їм взятись,   коли провідний філософ несе на публіку якусь туфту, яка не тримається купи, коли маститі експерти та бла-бла голови в телевізорі несуть людям потік маніпуляцій, фальші і облуд,  в обгортці напівправди...
 
4. «Які засадничі причини можливої громадянської війни?
Старий індустріальний світ приречений на руйнування, на заміну йому народжується новий постіндустріальний світ (комп'ютерно-мережевий, віртуальний, космічний, структурно-технологічний і т.д.)
Проблема у тому, що українські олігархи виникли в тому старому індустріальному світі, і вони триматимуться за нього, хай навіть всі українці помруть».
-яка дурня: якби олігархи обстоювали цінності індустріальної цивілізації, вони б не нищили в прискореному темпі українську промисловість, машинобудування, інші високотехнологічні галузі. Індустріальний світ прив»язаний до цінностей модерну, раціональних цінностей та прогрессу, постіндустріальний світ прив»язаний до цінностей постмодерну, до експансії фальшивих, віртуальних цінностей. Тепер ми спостерігаємо світову кризу через непродуктивність, безглуздість постмодерністських цінностей, а пан Філософ нам нав»язує цю дурню, як щось прогресивне...
 
5. «Проблема у тому, що українські корумповані чиновники жорстко прив'язані корупцією до індустріальних олігархів, і всі вони разом зацікавлені у тому, щоб середній клас як основа нових громад ніколи не з'явився в Україні, бо він прирече їх на загибель»
- практично всі наші олігархи – не індустріальні, а сировинні: вони «сидять на» вугіллі, газі, нафті, сільгоспземлях, а наше машинобудування занепадає до кінця, тому що в сировинній колонії високим технологіям не місце... Далі, не потрібно штучно прив»язувати чиновників до олігархів, тому що чиновниками керує влада, режим, а олігархи їм лише підкидають замовлення на «вирішення питань». На разі, у нас в країні вже сформувалось самодержавство, деспотичний центр влади, який тримає в своїх руках всі гілки влади...
 
6. «Проблема у тому, що допоки є олігархи, виникнення крупних корпорацій-немонополій, як і середнього класу (тобто середніх та дрібних корпорацій), є неможливим. Олігархи це такі паразити, які не допустять виникнення диверсифікованої економіки та середнього класу – вони будуть корумпувати держави, знищувати ринок конкуренції та стримувати розвиток середнього класу до останнього моменту свого життя».
- знову «пук в лужу»: тепер головна проблема країни -це самодержавний, деспотичний, поліцейський режим, а автор переводить стрілки на якихось непублічних, тіньових олігархів: шукай вітра в полі.
 
7.  «Україна пробувала цивілізовано руйнувати олігархії та корумповану державу протягом трьох років після Революції Гідності. Але українцям постійно намагалися нав'язати порозуміння щодо співіснування з ними.
З цього нічого хорошого не вийшло. Звідси агресія громади. Звідси реальна можливість виникнення громадянської війни.»
- що за аморфні визначення: «Україна пробувала» - які конкретно суспільні організації, сили і що конкретно пробували?
«Звідси агресія громади» - тобто Міхо-майдан – це «агресія громади», який «може привести до громадянської війни»?  -Я не зрозумів: Дацюк –ще «друг народу», чи вже продажний писака, як абсолютна більшість української інтелігенції?
Далі , «корумпована держава» - це дурацький термін, який приховує за собою більш різкий термін «корумпована  влада».
8. «Перший крок до громадянської війни робить правлячий клас, коли делегітимує державу та партії. У нас з квітня 2016 року не існує Парламентської Коаліції, а владні партії поступово втрачали легітимність, допоки не отримали практично нульову довіру. Довіри немає до Президенти. Довіри немає до Уряду».
- що тут не так: автор пише про «владні партії» ,але у нас таких немає, тому що БПП та НФ – це одноразові блоки, які нічого спільного з політичними партіями не мають.  
Мене сильно дратує, коли фальшиві доморощені політологи мусолять термін «легітимність влади». Легитимність – це категорія режиму реальної демократії, коли владний, державний статус політичних партій та лідерів жорстко прив»язаний  до рівня поточної довіри до них виборців, громадян, ГС. У нас давно не має реальної демократії, у нас поліцейський, самодержавний режим, тому патякати про легітимність влади тут немає ніякого смислу. Рівнень довіри населення до всіх центрів влади та держінституцій тут може бути нульовим або максимальним, як в Росії, але політика ,поведінка влади від цього не поміняється і ніяких перевиборів не викличе, тобто легітимність ту не працює ніяк. Це як в тюрязі: «легітимність» хазяїна і конвоїрів серед зеків може бути різна, а толку з того?
 
9. Що стосується слідуючої цитати, то тут я з автором цілком згідний: «Прикладом такого уникнення розмови по суті була реакція влади та провладних експертів на події від 17 жовтня 2017 року. Замість рефлексивного аналізу ситуації та адекватної оцінки відбулася "командна зловтіха" під гаслом "хай зрадофіли гавкають, ми будемо далі робити те саме"
Тобто влада досі уникає розмови по суті. Способи уникнення можна постійно спостерігати – уникнення відповідей на питання про незаконне збагачення, корупцію, крадіжки, здирництво, військову зраду і т.п., дріб'язковість контраргументів, нещирість. Якщо так багато людей говорять про зраду, то від того, що ми назвемо їх зрадофілами, зрада нікуди не дінеться».
- автор, та немає  у нас ніякої "зради": зраджувати можна лише друзів, а з недругами є лише розправа...