Люди відчувають глибоку тривогу з приводу того економічного хаосу, у який усі глибше занурюється країна і при який, як свідчить їхній особистий досвід, проста людина, у кінцевому рахунку, завжди опиняється в програші і платить як за помилки і некомпетентність уряду, так і за економічне мародерство, корупцію і кримінальну приватизацію. Розкручення інфляції і відсутність економічного порядку стали серйозною проблемою для мільйонів простих людей. Населення усі частіше доходить висновку, що реформи в Україні здійснюється не в ім'я їхніх інтересів, але за їхній рахунок. Як іноді жартують економісти, шокова терапія: одним - шок, іншим – терапія.
Кількість продуктів, що можна придбати на середньомісячну зарплату в розрахунку на душу населення
Доступність продовольчих товарів виступає вирішальним чинником формування структури витрат населення. Як негативне явище варто розглядати збільшення частки витрат на купівлю товарів і послуг, що зменшує інвестиційний ресурс в середині країни. Причому основна частина населення змушена збільшувати свої витрати на купівлю насамперед продуктів харчування при зниженні абсолютного рівня їх споживання. Тобто більша частина місячного грошового доходу на члена сім'ї витрачається на харчування, яке, до речі сказати, далеко не є оптимальним ні в міській ні в сільській місцевості, тому що характеризується вже традиційно високим рівнем споживання картоплі, хлібних продуктів і цукру, а також низьким рівнем споживання риби і рибопродуктів, фруктів і ягід.
Одна з фундаментальних економічних концепцій, яка в буквальному перекладі з англійської означає "Порочне коло бідності" (Vicious cycle of poverty). Це, в принципі, можна назвати економічним законом, згідно якого людина, що потрапила в скрутне становище, не може вибратися з нього без сторонньої допомоги. Вважається, що для зміни цього стану слід прийняти міри зовнішнього впливу, після чого міг би поліпшитися стан будь-якого з компонентів кола, а решта поліпшиться автоматично.
Складність нашої ситуації в тому, що розміри мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії по старості складають в окремі місяці від 25 до 45% фізіологічного мінімуму. Фактичні доходи значної кількості громадян не досягають нині навіть прожиткового мінімуму. Вже давно виникла гостра необхідність розробки і проведення в життя мір по соціальному захисту малозабезпечених.
Надання державної і суспільної підтримки слабозахищеним в соціальному відношенні верствам населення має бути одним з головних напрямків соціальної політики. Однак ресурси держави обмежені і виникає питання хто саме і в якій мірі потребує допомоги, як розставити пріоритети, скільки необхідно виділити для цього коштів?
Для відповіді слід насамперед визначити критерії малозабезпеченості, бідності. Таким індикатором вважається сімейний доход і його співвідношення з так званим прожитковим мінімумом, тобто набором товарів і послуг, який вважається мінімально необхідним для задоволення повсякденних потреб людини.
Бюджет прожиткового мінімуму включає витрати на харчування, непродовольчі товари, різні послуги, а також податки та інші обов'язкові витрати. Він повинен розраховуватися не тільки в середньому на душу населення або на сім'ю, а й окремо для дітей, підлітків, працездатних громадян, пенсіонерів. Разом з тим прожитковий мінімум може бути диференційованим навіть в залежності від статі, професії, території регіону.
Прожитковий мінімум повинен являтись базою для розрахунку розміру мінімальної заробітної плати та трудової пенсії по старості. Він служить одним з орієнтирів при визначенні величини різних соціальних виплат і матеріальної допомоги.
Розрахунки бюджету прожиткового мінімуму, або, як його ще називають, мінімального споживчого бюджету, а також раціонального споживчого бюджету для груп населення з більш високими доходами велись науковими установами СРСР ще в 50 ті та 60 ті роки, однак не мали офіційного статусу. Нормативний бюджет прожиткового мінімуму, розроблений в 1989 році, включав більше 240 товарних позицій, в тому числі нормативи споживання 75 видів продуктів харчування. Останні були запропоновані інститутом харчування Академії медичних наук і вважалась збалансованими по білках, жирах, вуглеводах, вітамінах, мінеральних солях. Досить скромне місце в цьому бюджеті займали нормативні витрати на культурні потреби та відпочинок. Так не були передбачені, наприклад, витрати на відвідання театрів, концертів, зоопарків, подорожі та ін.
Різке падіння рівня життя вимусило відмовитись навіть від досить скромних споживчих бюджетів 80-х років і перейти до бюджетів, в яких поняття прожиткового було по суті замінено фізіологічним або біологічним мінімумом, розрахованим лише на фізичне виживання малозабезпечених громадян. Так базовий прожитковий фізіологічний мінімум зараз передбачає, що витрати на харчування складають до 70% всього бюджету. Норматив бюджету 1989 року - біля 37%.
Глибока диференціація населення за рівнем споживання створює протиріччя між бідними і багатими в Україні. Відсутність значного за розмірами середнього класу, що, як відомо, є основою держави, поляризує суспільство, підтримуючи соціальну напруженість. Крім негативних соціальних наслідків, зубожіння населення звужує внутрішній ринок споживчих товарів і підсилює дефіцит нагромадження капіталу в економіці.
