Перші пішли.
 
Як і стається в історичних випадках в коротку червневу ніч з суботи на неділю, в 00.00, коли Європа легковажно спала, перші сотні й тисячі життєрадісних українців перетнули кордони Європейського Союзу без оголошення війни.
Прикордонні застави, митні кордони подолали йдучи в повний зріст, з валізами, з біометричними паспортами, без віз, без грошей але, впевнений, зі всілякими хитрощами.
 
Таке відчуття, що тебе обстежено, частково сановано, щеплено антикорупційним законодавством, авансом видано біометричну довідку про цивілізаційну приналежність та випущено додому. Європа, спасибі за довіру, ми майже откінулісь.
 
Звісно постає багато питань: що дивитись у Віденській опері? чи годують у варшавському лоукості? чи будуть плацкартні вагони у потягах до Парижа, Ротердаму та Барселони? які норми провозу до Євросоюзу сала, консервації, вареної ковбаси, цигарок і горілчаних напоїв? чи варто недорого їхати до Венеції з Житомира, користуючись блаблакаром, на копійці з Горлівки з литовськими номерами та трьома загорілими попутниками схожими на Голубана?...
 
Сподіваюсь, що історики ніколи не порівняють цей вихід українців з України з ісходом євреїв з Єгипту. Повертаймося це наша земля, борги треба віддавати.
 
Отож чи свято, чи неділя, а день видався красивим: в Києві лагідно, могутній Дніпро чесно несе свої хвилі з права на ліво, вода дещо прохолодна проте чиста та прозора, на піщаному березі проти Лаври в затінку верб з любов'ю влаштовано творчий натюрморт на пеньочку. Орденоносне українське уманське хмільне жигулівське пиво з хасидщини, зварене не парфьоновськими "русскими евреями", тверді скиглики з паляниці, латвійська "килька як кілька" в томаті... Як тебе не любити, Києве мій? І що співати у Відні? По барабану реклама фантастичної братиславської кави, хіба ж в Дуная кручі?
 
І тому я залишаюсь у казковому українському світі.
 
P.S. Чи здав той змій Насіров біометричний паспорт? Чи не втече падлюка від зняття обвинувачення, неминучого виправдального вироку чи амністії?