Шоу маст гоу он, а придурки – маст дай! Я, навіть не знаю, з яких придурків почати, бо їх кількість ніби–то й не росте такими темпами, як інфляція, але свою бурхливу діяльність вони активізують останнім часом з такою шаленою швидкістю, як падає в Україні долар. При чому тут уряд? Та ні, ні при чому… Це все деструктивні сили і світова кон’юнктура. Ну, за порядком.
 
По-перше, закінчились великі українці. Закінчились закономірно і великим українцем став Діма Табачник поряд з найкрасивішим українцем – Савіком Шустером. Збоку, десь там, приліпився князь Ярослав Мудрий. У свідомості совкових ідіотів пішов збій. У них в програмі давно прошито, що має бути «хохол» - він за наших і «бандера» - за нємцев. Так як ідеологія змінилась в основному тільки тому, що на «баблосах» печатаються разні Вашінгтони, а не Лєнін, «бандера» тепер, получаєцця, тоже за наших. У біполярній, як срака і такій же прямій, як проділ між її півкулями, свідомості політрука не може бути ні напівтонів, ні довгих незрозумілих дискурсів. Слово «руський» у поєднанні зі словом «князь» надовго відбивають охоту у сучасних політруків вважати Мудрого предком українців. Знаєте чому? Бо в їх розумінні українець може бути яким завгодно, але не «мудрим»…
 
Я читаю виступ Ольги Герасим’юк присвячений шоу «Великі українці» і мені хочеться, щоб мене хтось вщипнув. Потім, читаю виступ Князевича і розумію, що я не сплю. Нема вже в Україні більше проблем, аж треба поговорити за страшну фальсифікацію на шоу (!) «Великі українці»?! Так і хочеться спитати – а хто відповів за фальсифікацію на шоу «Вибори – 2004»? Ківалов? Без базара великий українець! Грамоту йому дали.
 
Взагалі, проект про «великих» придумала, певно, якась недовчена британська жертва гламуру, як ото наш Бузина (не дивуйтесь, там кретинів трохи чи не більше, як у нас). І оте неподобство, де порівнюють між собою воїнів і лікарів, поетів і політиків, вчених і коміків, пішло переможно гуляти Європою. Ій-бо, шукати смисл у таких дебільних передачах не варто, так само, як і обурюватись фальсифікаціями в них. Гадаю, що було б чесніше, якби великих там піськами міряли. Принаймні, був би хоч один об’єктивний чинник, за яким можна обрати найбільшого… І то ні! Леся Українка в десятку не ввійшла б.
 
Але, якщо вже так сталося, що реальний світ телебачення ототожнив українців з найвеличнішим (на його думку!) з них – великим князем Київським Ярославом, прозваним Мудрим, чиї нащадки правили найбільшими країнами Європи, законодавця і будівничого,  вченого і воїна, правителя чи не найбільшої імперії свого часу, то чи не мудро було б ствердити – так, Ярослав саме НАШ предок. І плювати, що десь там відбудуться якісь «Імєна Рассіі»! Коли великий українець Ярослав закладав Софію у своєму стольному граді – саме ту Софію, яка зараз є в МОЇЙ столиці! –  пити водицю до річки Москва, з граціозністю Лужкова та голосом Черномирдіна, проламувався крізь темні буреломи хіба що голодний та злий зі сну медвідь з ісконною великождержавною ідеєю - "Побольше б хлєбалом мєдку навєрнуть".
 
У державі Ярослава платіжним засобом була гривня, а на своїх монетах він карбував тризуб, як і його батько Володимир. Облізлого двоголового бройлера малювала тоді на грошах одна імперія, яка мала поважні майнові інтереси  на південному узбережжі Криму. Принагідно нагадаю, що з поліса – героя Херсонеса – міста немеркнучої слави візантійських моряків – порфіропрапорний Чорноморський флот перебазувався до Константинополя тільки для того, щоб привезти для Ярослава нову мачуху… Просто тато в нашого Славка такий був, що під гарячу руку міг і головну військово-морську базу морської супер–держави в Криму розігнати. І все в ім’я дружби, добросусідських відносин, кількох тон золота та царівни на додаток. Слухайте, а може то нам тепер той двоголовий орлик мстить за всі фігурні звіздюлини, що він від київських князів тисячу років тому вигріб?...  
 
Ще раз стверджую: я з Лаврської дзвіниці маю на увазі те, кого обере великим Росія. Мене не цікавлять їхні міфи. Є доконаний факт – українці вважають великим свого предка Ярослава. Правителя Держави, чию традицію продовжує Україна, чию символіку використовує Україна, чиї храми береже Україна. Ярослав не українець? Чи я не русич?  Чи просто у нас забагато розвелось крикунів, які, навіть у найкращих умовах, уміють знайти передумови для поразки? Вкотре переконуюсь – дав би хтось перед 17-м роком Винниченкові миш’яку – не треба було б читати історію України з бромом! Зараз мені хочеться дати нашим національнозакомплексованим дуболомам смоли гарячої і сала за шкіру, як то полюбляв батько Богдан, оборонець віри християнської, за їх вічні камлання про те, що нас б’ють та ображають. Вдарили б ви хоч раз у відповідь, безвільні любителі України. Та вдарили б розумно, а не тупою озвучкою дебільних російських серіалів. Чи ви якраз Україну й б’єте, «дядьки  отєчєства чужого»?
 
Оті розпачливі крики «Всьо прапало, шеф! Неньку знову наябали!»  заставляють мене зробити просте порівняння тактики ведення інформаційної війни Росією і Україною. У Росії – як то і завжди є в Росії – масмедіа ідуть в атаку, щоб взяти якусь певну стратегічну точку: «соотєчєствєннікі за рубєжом», «русскій язик», «общєє совецкоє наследіє». І там існують «заградотряди» з політиків та державного апарату, які швиденько підженуть того, хто чомусь не піде заданим курсом. У нас, коли стається якийсь прорив в інформаційній блокаді – нехай на рівні пустих телешоу! – виникає цілий гурт тилових прапорщиків стаціонарно зафіксованих біля буфетів рад різного рівня та їдалень міністерств і відомств, які кричать услід тим, хто проривається: «Куди ви поперли?! Ви що!? Як же так?! Так же ж війну виграти можна!!!! Ви ж країну показуєте не такою, як ми будуємо! Вона ж у вас – УСПІШНА!!!! Назад! В нори!!!!!» І, курва, заганяють в нори! Згадайте минулорічне Євробачення і Сердючку на ньому. Стьобний і веселий клоун ледь не був оголошений ворогом народу!
 
Найсмішніше те, що гебельси з Останкіно цілком єдині в пориві пристрасті з нашими вершителями дум – одні, начеб то,  ненавиділи Данилка за «Раша гуд бай!», а інші – за накладні цицьки, віночок і, попри правильний антураж, стійке небажання співати на Євробаченні  арію Одарки з опери «Запорожець за Дунаєм». А насправді – насправді і одні, і другі не пробачають Україні та українцям успіху. Вони ненавидять успішну Україну. У їх світі є «хахли» і є «бандери» але нема Українців. Ні великих, ні малих. Але фіг вам! «Великі українці» - від тепер і в Росії!
 
Тут слід уточнити, що об’єднуючим словом для «хахлов» і «бандер» є «електорат». Для тих, хто не знає, що таке електорат поясню. Фільм «Матриця» бачили? Там народ лежав у колбах і виробляв енергію для роботів. Так от, у колбах і є електорат. Він продукує енергію для кіборгів, які обслуговують нашу матрицю. Не дійшло? Розжую. Україна вступила у СОТ і наївний електорат чомусь вирішив, що ввізне мито на автомобілі встановлять на рівні 10% від вартості авто, так як це і вимагає СОТ.
 
Простіше кажучи, «жигуляка» буде коштувати, як конструктор для юного техніка, а не як машина. Давно, в принципі, пора. Бо вітчизняний виробник, який має нахабство просити ГРОШІ за СМІТТЯ, повинен або, нарешті, навчитися робити РЕЧІ (за стільки років можна було модернізувати виробництво і не гробити інженерні кадри), або йти під три чорти. Бо віддавати свої кровно зароблені для Васадзе-Порошенка-Святаша  тільки тому, що вони національні (?!) виробники я не готовий. Ніхто не зможе мене переконати в тому, що «Жигулі» можуть коштувати 7 тис. клятих інфляційних доларів! Брати за ТАКЕ гроші взагалі гріх для «виробника» непростимий. Ну, та менше з емоціями – просто факти.
 
16 травня, згідно з протоколами сіонських мудреців від СОТ, на території України почала діяти митна ставка на авта у розмірі 10%. Так як, закону відповідного Верховна Рада прийняти не сподобилась, хоча він і був внесений до парламенту ще 8 травня (а шо ж ви хочете, або трибуну блокувати або закони приймати!) Держмитслужба прийняла рішення встановити мито у розмірі 10% на підставі міждержавних домовленостей України. Що цікаво – таке рішення Держмитслужби вступило в дію о 3:00 год. 16 травня, а уже в той же день – 16 травня, депутати прийняли Законопроект №2351 у першому читанні і – правильно! – відтермінували введення 10% мита до 01 січня 2009 року. А до того часу залишили ставку 25%. Ви пам’ятаєте як вони тяжко блокували трибуну до 16-го числа? А 16-го зранку, відчувши, що у своїх пацанів з рук тікає нормальна каса, оперативно зібрались та проголосували за справедливість, щоб можна було покращити життя вже сьогодні під захистом Закону – одного для всіх. Одним словом, Україні потрібне бабло і Вава Литвин – пророк його!  Правда, у вівторок депутати таки відправили проект на доопрацювання і поки що в Україні діє 10% митна ставка.
 
То що, наче б то подешевшають авта? А не так скоро, симпампусики! Не так скоро! 10 процентники на наш ринок тільки в’їхали, а 25 процентників тут валом. Тому ринок просто не встигне прореагувати на нові цінові пропозиції, а там, за тиждень-другий, гляди, пацани щось придумають – або відтермінують те кляте 10%-не мито  до 2009-го, або піднімуть і так гігантські платежі за першу реєстрацію вживаних імпортних машин… Ну, не яхти ж океанського класу податками обкладати, насправді?!
 
Всім, хто полюбляє покричати про вітчизняного виробника та європейське сміття, яке заполонить наші дороги я скажу по простому – а грав я такого виробника, який за стільки років пільгового існування навіть не спробував бодай якось модернізувати свої вироби чи, хоча б, підняти якість складання. Хай здихає. А європейське сміття звозиться до нас саме зараз, при високому ввізному миті. Бо двадцятирічна «Ауді», на яку в Польщі не дивляться, у нас є конкурентноздатним товаром! І така ситуація не тільки по автомобілях – на них просто найкраще видно, як нас захищає наша держава. В основному, вона захищає нашу кишеню і, в основному, від нас же. Вдало. Поки що – дуже вдало.
 
А тим часом Тато наш сильно стурбувався десовєтизацією України. Правильно. Підтримую. Я Ющенка за що люблю? За те що у нього гарні ідеї є. А за що я його ненавиджу? За виконання. От видали наказ прибрати совок з вулиць та площ. А з голів? Розруха вона де? Правильно – там де і совок. Наприклад, у голові Льоні Черновецького. Придуркуватий бидлоган з пісною мордякою постояв на могилах у Биківні (певно, уже встиг оцінити скільки там соток є і кому можна продати під котеджне містечко) і попер машиною по тих же могилах… Ну тут не тільки в мене слів нема. Їх не вистачило навіть у Яценюка. А у Льончика на все є готова відповідь, - «пацани, ну дайте спікеру машину». Вікторе Андрійовичу! Ви совок почали б прибирати зі своїх кадрів. Льончик-то, ваш кадрон. Підтриманий. Яким же лохом в його очах є ви – сельо, вулик, мертві бджоли. Ви гадаєте, що Льончик має ідеали? Він розділяє ваші? Ну, ну не треба! Я кілер не нанятий – я кілер ідейний, вам про це і Балога скаже. Сильно він може сказати.
 
Наприклад, сильно Віктор Іванович Балога сказав про фашизм і фюрера, чи пак, фюрерку. Вийшло не так ефектно, як в калюжу, але з таким самим запахом. Вікторе Івановичу! У цій країні фашизм не можливий. Принаймні тепер. Не можливий з тієї простої причини, що фюрер (ка) і гебельс у різних партіях. А поки вони в екстазі не зіллються – ніякого фашизму не буде.
 
А що ж буде? А буде, дорогі мої, боротьба з інфляцією і вільний ринок, який, виявляється, може мати обмеження на торгові націнки. Гм, хороша справа! Супермаркетам до лампочки обмеження на націнки – вони більше на обороті заробляють. А от базарникам, тому самому багатостраждальному середньому класу, такі «ринкові» заходи дуже сподобаються. Ви б Юліє Володимирівно крім Задорожного ще і Азарова до себе взяли. Полюбляв дядько таким чином на ринок впливати. Ну, а якщо вже пішла така пиятика, з торговими націнками, то лишається ще вернути Держплан і статтю за спекуляції. Та вперед – до світлого капіталістичного майбутнього!...
 
А за вікном травень. І грози. «Гримить! Тайна дрож пронимає народи!» То Франко писав. Нам у школі казали, що то він так возвеличував природу.  Фігня повна! «Тайна дрож» проймає народи не від грому, а від слова. 13 травня  Олександрові Кривенку було б 45. А 21–го Георгієві Гонгадзе виповнилося б 39. Я не знав особисто цих людей, але я бачу плоди їх справи. Це люди, які показали мені успішну Україну. Я згадую «Post-Поступ» ранніх дев’яностих, цю газету-зірку, газету, яку хотілося не тільки читати, а й не ліньки було попошукати, бо розкуповувалася миттєво! І час тоді мірявся від номера до номера і чекалось – як чекалось! – на щотижневий розбір польотів наших владних фогелів від тої зіркової команди, створеної Кривенком. Вони показали мені якою має бути МОЯ Україна – не маргінально – забичена (© Кривенко) і не перелякано-байдужою. Вона має бути зухвалою, розумною, ефективною і з великим, може, лише трохи наївним серцем. Достоту, як Дон Кіхот, який, хоча і не вберіг Георгія від Дракона, а все ж береже нас від підлості.  
 
«Бо що маємо в нашому карнавальному королівстві, як не панування кривих дзеркал? Коли злидні називаємо зростанням економіки, негідників — соціал-демократами, боягузів — рухівцями, брехню — журналістикою. Ми знову (як 30 років тому) забилися на кухні для політичних дискусій і уникаємо називати прізвища по телефону. Знову модним стало слухати «Свободу»!
Ще трохи і наша лексика остаточно здичавіє: вбивство називатимемо самогубством, викриття — наклепом, корупцію — виборами, а бандитів — лідерами країни. Слідом за політично коректними європейцями та янкі, які з англійської переходять на французьку, аби лиш не виставити за двері бридкого гостя, що нахабно приперся куди його не кликали, ми перейдемо на мову російського матюка — бо це однаково універсальне свідчення і лояльності до влади, й опозиційності водночас.»  

Це Кривенко з 2002 – го року. Все сказано. Тепер нам треба тільки ЗРОБИТИ. Але з ким робити? З нашими видатними і не дуже діячами? Скільки дивлюсь переконуюсь – ці мішки носити не будуть. Нє-а.
Тому маю мрію, щоб вони покатали тачку. От над нею й попрацювати б.
Є тут хто допомогти?