Сьогодні у мене день відповідальний,- кілька разів на рік я виволікаю свою компактну вуджарню (коптильню) і починаю біля неї чаклувати. Готую копчену підчеревину. Як кажуть французи: найсмачніше вино сало те, яке ти готуєш сам. Так от, уже більше двадцяти років користуюся отим нержавілим виробом конверсійного Воєнпрому. Це такий собі циліндр літрів на тридцять з подвійним дном та кришкою, яка одночасно є і частиною водяного замка. На дно засипаю заготовлену ще з літа трачину (тирса, трина, триння. трачиння і, якщо завгодно,- "апілкі"), вставляю фальш-дно, яке одночасно є й збірником для жиру, підвішую чотири кавалки підчеревини до кришки, вставляю це усе в циліндр, ставлю на газову плиту, заливаю водички до водяного замка, ну й поїхали...
 
У мене є три години на написання грунтовної статті, присвяченій нацпродукту. А три години то огого, а не якихось двадцять хвилин, за які я зазвичай наклацую тексти для ДД. Тож почнімо.
 
Наука. Сучасна. Молекулярна хімія. Дарує українцям візуалізовану формулу сала. Ось вона:
 

 
Якщо хтось мені не вірить, то прошу переконатися.  Якщо цю модельку трішки покрутити та стилізувати у фотошопі, то вийде цілком собі тризуб. Правда я лінуюсь це робити, але натяк більш ніж серйозний і тому по швидкому і прямо тут хочу запатентувати своє відкриття: наш націоанальний символ є таки формулою сала!!!! В нім коріння історичні, в нім коріння генетичні! Гляньте лиш на це:
 

 
От що то сало. Наше сало є також і на різних гербах (привіт, Андрійку) . Ось герб Чінгісів:
 

 
Справа внизу,- бачите?  А ось герб українських шляхтичів Глинських:
 

 
і такого зашифрованого у геральдиці добра мішок ще й торбинка. З міркувань політкоректності я лишу в сторноні тамгу, але, сподіваюсь, що натяк ви зрозуміли. Тепер, як головний аргумент, трішки палеолінгвоконспірології. Подивіться на ось цю літеру:
 

 
То є "аз", перша літера кирилиці, то є наша салова зашифрована "альфа", тобто початок, основа усього НАШОГО.  Я б міг привести ще багато аргументів, в тім числі і графічних, як доказ того, що українці та сало то є субстанції поєднані воєдино одвіку і назавжди. З цим все. Докази у мене беззаперечні, теорему доведено і переходимо до розділу ліричного.
Усім своїм єством українці линуть до сала, а їх мрії та почуття виливаються у творчості. Це і фольклор і професійна українська поезія. От хоча б мудра і надлаконічна народна приказка: "Сало - сила, спорт - могила", у якій надзвичайно випукло продемонстровано мудрість народу, його багатовіковий досвід.
 
До теми сала у своїй творчості зверталися Іван Котляревський та Степан Руданський, Павло Глазовий та Тризубий Стас, Дзідзьо та Вєрка Сердючка... Що, Дзідзьо не звертався? Не сташно,- у нього усе ще попереду. А скільки менш відомих авторів подарували чистого жиру високі поетичні рядки, присвячені салу! Ось, наприклад, про формулу сала:
 
На екзамені професор
Зупиня студента,
Що строчив про хімпроцеси,
Наче з кулемета:
— Припустімо, по білету
Ви усе сказали.
Не могли б ви розсекретить
Нам формулу сала? —
У студента й пісдя того
Оптимізм не щез:
— Вам, професоре, якого:
З шкіркою чи без?
А. Гарматюк
 
А оди, оди салу, які пишуться:
 
О ти, що на ймення і прізвище Сало!
О ти, що недавно ще бігло й скакало!
О ти, що ще вчора і рохкало й рило,
Що хвостиком куцим бездумно крутило!
О ти, що іменник середнього роду!
О ти, що в харчах не утратило моду!
О ти, на долоню або на п’ять пальців,
О ти, що міняєшся в шкварках і в смальці!
Ти вуджене димом, топлене вогнем,
І шкіркою вкрите неначе брилем!
О ти, без паперу білюський пломбір!
О ти, що на тобі зриває кіт зір!
Ти купане в солі, ти щедро солене!
О ти, поперчене і почасничене!
О ти, дуже давнє і вічно класичне!
О ти, найрідніше і патріотичне!
О ти, що спокійно лягаєш під ніж!
О ти, що людина від тебе сильніш!
Хтось бреше, що ти в нас є холестеринне,
Ти, бідне, у наших хворобах не винне!
О ти, що кохають тебе хлібороби,
Прем’єри й поети, свої і заброди!
O ти, що мені тебе мало і мало!
О, сало, мене ти навіки зассало!
Де Ленін стояв на міцнім п’єдесталі —
Поставимо, браття, шмат сала на салі.
I хто Президентом Вкраїни не стане —
Народ сало їстоньки не перестане!
Микола Савчук.
 
А ось і підтвердження моєї теорії, яку поет відчув інтуїтивно:
  Г.Є. Гладков.  
 
Вже розказано немало
правди та байок про сало
і проспівано пісень!
Кажуть ще з часів Ісуса
Це наркотик, це спокуса!
Я кажу: це Герб Держави, -
ясно це як божий день!
Що для українця сало?
Чи добро воно, чи зло?
Якби сала враз не стало, -
України б не було!
 
Коли прокидаєшся вранці
в своїй українській землі,
будь певен, що сало та яйця
чекають тебе на столі!...
...Якщо українець вмирає, -
помажте під носом сальцем,
і він оживе, погуляє,
постоє іще під вінцем!
І він оживе, погуляє,
постоє іще під вінцем!
 
Сало неодноразово надихало й художників:
 


 
Уже ніби й можна було б завершувати свою доповідь, але ж треба ще дулю скрутити. Тому - про москалів. Вони теж дуже люблять українське сало, позаяк через власну заскорузлість та криворукість не можуть такого продукту мати.  Так що нехай облизуються здалеку.  А нам усім - смачного. Потерпіти ще кілька днів і за святковим столом у кожного українця нехай буде найсмачніше, своїми руками приготоване сало (в асортименті)!