Мої вітання, браття-панове! Розпочну з Новорічних привітань… Нехай 2017 рік буде для Вас кращим за попередній і пройде в мирі, достатку і приємних клопотах – усупереч тому, що пропонуватимуть наші «воріженьки» (нехай їм в горлі пір’я проросте!). Тож добрим людям – побільше доброго добра, а браттям-слемакам – тонкого гумору й високого натхнення!
 
На цьому дозволю собі закінчити з «медовою» частиною, бо далі буде трішки «дьогтю». Останнім часом я заглядаю в Дурдом здебільшого заради Слему, хоча колись писав багато і різноманітно (навіть «вибився в лікарі»). Заради справедливості слід сказати, що цей сайт для багатьох із нас став (а для багатьох і залишається) непоганим майданчиком для самовираження, а декому поталанило знайти тут і однодумців, і хороших друзів, а можливо й кохання (про це напевне не знаю). Очевидно, що своєю присутністю (творчими «недоробками» та коментарями) ми творили обличчя цього сайту, а своєю відсутністю – залишали цю можливість іншим…
 
Особисто мені поволі стало цікаво «звертатися до світу» лише через Слем. Не лише тому, звичайно, що вважаю його своїм дітищем (колись допоміг юному ініціатору цієї розваги на ймення @ндрійко виписати правила конкурсу і беру в ньому участь практично від перших «змагань»), а ймовірніше тому, що знаходжу смак як в поезії, так і в іронії. Інколи, правда, не заглядав до Слему місяцями, здебільшого – через якісь особисті обставини, але не цього разу. Скажу відверту: цього разу (і вже з пів року) мені неприємно сюди заходити. І зовсім не через «срачі», які тут постійно влаштовують деякі його завсідники, не спроможні самі заримувати щось путнє (насправді вони вже давно стали «своїми» як воші в кожусі), і навіть не через засилля «ботів», які наполегливо відсувають Слем на задвірки читацької уваги. Якраз навпаки – така активність «ботів» є реакцією на тенденційність самого Слему (на відміну від Дурдому загалом), небачену з часів палкої прихильності багатьох завсідників сайту до однієї політичної довгожительки й не менш палкої неприязні до кількох відомих політичних лузерів.
 
Якщо придивитися до тем Сльому (та їх реалізації у віршах), то складається враження, що в країні (і в політиці як профілю нашої «лікарні») не відбувається нічого, окрім «зради», і Порошенко (ще донедавна – Яценюк) апостол її. Замість іронії – жовч, замість думки – штампи, замість широти погляду – ненависть. Таке враження, що «шатун» вже забрів і сюди й крутить нашими емоціями, як циган сонцем. Не кажучи вже про те, що слемівська Муза поволі перетворюється в злостиву лярву, яка продукує «патріотичну» версію шансону.
 
Не подумайте, що я задоволений усім, що відбувається в країні, чи маю якість сентименти до когось у владі. Якщо це комусь важливо, то особисто в мене більшість наших політичних віп-персон (не називатиму прізвищ, аби не нарватися на бан) викликають лише огиду – і своєю совковою обмеженістю, і провінційною пихою, і барижністю, і цинічністю, і боягузтвом, і патологічною брехливістю (що властиво всім боягузам), навіть своїми самовдоволеними пиками. А декого з них я зневажаю персонально за те, що з ведмежою незграбністю «спустили в унітаз» революційну енергію і першого, і другого Майданів… Але для мене не вони уособлюють країну, а (якщо хочете) ті сотні тисяч «маленьких українців», які мовчки, похмуро і наполегливо заполонили Майдан 1 грудня 2013 року, а згодом, не рахуючись з ціною, примусили з собою рахуватися чинне, і сподіваюся - наступне покоління політиків.
 
Проте слід давати собі звіт, що ми живемо в країні (та й у світі), де все давно «поділено», тож будь-яка спроба щось змінити означає втрутитися на чужу «територію».  Тому будь-яка успішна політика завжди грунтується на здатності «домовлятися» (хто не вмів – йде на перевибори, хто не хоче -  опиняється в Ростові). Ну а нинішній мажор, мироїд, хамелеон і «сукин син» - чи не найкращий майстер таких домовленостей.  
 
В історичному контексті політичний тандем Порошенка – Гройсмана можна вважати командою «цеховиків» (тіньовиків), що намагаються витіснити команду «феодалів» (олігархів), тож вважайте, що ми перебуваємо на етапі буржуазної революції. В психологічному контексті - я не вірю в «реформатора Порошенка», а вірю в інстинкт його самозбереження (і не тільки його). Я не вірю в його «чистоту намірів», але я вірю в його марнославство, яке спонукає його стати «успішним» й принагідно «втерти носа» своїм безславним попередникам. Я не вірю в його порядність, але я вірю в його самолюбство, яке робить його вразливим до насмішок і осуду (чим ми тут власне і займаємося).
 
Тепер щодо Слему… Я не просто вірю в силу слова – я її спостерігав і я її застосовував сам (якщо комусь цікаво – за фахом я ще й журналіст). Слово здатне будувати і руйнувати… І я знаю силу іронії, яка «торкається» одного з найглибших людських інстинктів – потреби у визнанні. Проте іронія – не найделікатніший спосіб коригування людської поведінки, тому потребує певної етики, без якої вона переростає в сарказм і знущання, які навіть друзів перетворює на ворогів. Якщо Ваше завдання «множити ворогів» - тоді далі без мене… А поки що – ласкаво прошу до Сльому.
 
Правила (їх справді варто прочитати):
1. Предмет змагання - написання сатиричного вірша на актуальну тему.
2. Тема обирається серед найбільш актуальних (бажано - неоднозначних) подій тижня Ведучим, який щосереди оприлюднює ІМХО з цими правилами і темою конкурсу.
3. Після оприлюднення теми учасники мають можливість працювати два дні: середа-четвер. Підсумки підбиваються Ведучим у п'ятницю зранку у вигляді окремого ІМХО.
4. Обсяг конкурсного вірша - не більше тисячі ста двадцяти п'яти строф.
5. Кількість конкурсних віршів не обмежується, але бажано не менше одного.
6. Переможець виводиться Ведучим з кількості кліків «згоден» під конкретним постом (опція «не згоден» до уваги не береться, хіба що самим автором). За однакової кількості голосів перемагає вірш, який викладався пізніше.
7. Переможець отримує титул кращого Слемака і почесний обов’язок проводити наступний конкурс відповідно до цих Правил.
8. Ведучий не має права викладати конкурсні вірші (але  їдкі коменти — може).  
9. У разі непередбачуваних обставин, через які Ведучий не має фізичного доступу до сайту (хвороба, відрядження, бан, похмілля тощо), він може делегувати (довірити) право вести конкурс ВІД СВОГО ІМЕНІ будь-якій особі, зареєстрованій на ДД.
10. У разі невмотивованої відсутності Ведучого на час чергового туру конкурсу (середа-четвер) він втрачає свої повноваження, а обов’язки Ведучого повертаються до переможця попереднього туру конкурсу.
 
Щодо новорічної теми Сльому – вибір «неоднозначних» тем не великий (точніше – його просто немає). Тож у ці новорічні дні було б слушно оглянутися на рік минулий, аби зважити обіцянки і «цяцянки», здобутки і «забудки». Бо хіба ж лише всіляким «політологам» це дозволено, а нам ні?
 
Отже, тема Сльому-229 - «Рік 2016: діжка меду, ложка дьогтю» (або навпаки).
 
Традиційний «бонус» (один додатковий бал) від ведучого – за вірші у формі «комічних куплетів» (на випадок, коли після третьої захочеться співати).
 
Задаю тон:
 
Брався Порох олігархам
Наробити шороху,
Та коли дійшло до діла -
Не хватило пороху.
 
Взяв уроки об’єктивні
З долі Приват-банку:
Свої долари і гривні
Складаю до банки.
 
Взнав (візьми його холера!),
Що безвіз – не самоціль,
Коли Гройсмана-прем’єра
Не пустили в Ізраїль.
 
Веселої забави!