Насправді ні разу не вперлося мені ні в бульдозер, ні в Порошенка. Тут просто працюють певні закони центризму та банальної грамотності, а сьогоднішня розмова - про нас.
Сімейна сцена (модернова, новочасна): 01.12 2014 року. Подружня пара перед плазмою в онлайновому режимі бере участь у революції. Дружина,- А чого то Порошенко поліз на трактор? Чоловік,- То не трактор, а навантажувач. Жінка.- а журналісти кажуть -бульдозер. (починає тицькати пультом) Он 112ий, ТСН, 24ий, 5ий - усі кажуть що бульдозер. Чоловік,- бо вонии не закінчували сільських ПТУ. Жінка,- Ти хочеш сказати, що петеушники грамотніші за журналістів? Чоловік.- Радий, що ти правильно зрозуміла мій натяк. Жінка,- Ти, що знову свої каверзи запускаєш? Ч.,- Зовсім ні, хоч, з присутніх, не я тут зі своєю "вищою технічною жіночою" освітою заміж виходив за петеушника.  Відлипни від телевізора. Я навмисне для тебе відкрив властиву сторінку на Вікі. Дивись - бульдозер, то є трахтор з лопатою, з відвалом, а оте чмо полізло на на навантажувач. Навантажувач,- розумієш? Навантажувач тому є навантажувачем, що має пристрій навантажувальний, він ковшем називається. Ж. (нервово курить),- Ти вже задовбав мене своїм перфекціонізмом. То чого він виліз на буль..., на.., на...  навантажувач? Ч.,- Президентм хоче стати. Ж.,- Хто? Ч.,- Петя в пальто. (Спльовує, голосно матюкається). Ж. (після тривалої паузи і в шоку від несподіваного шокуючого самовідкриття), - Він?.  Ч.,- Він, бл.., він. Ж., - Оцей барига??? Ч.,- Саме він. Походи по базару, пошукай кращого.
 
Події на Майдані набувають розвитку, видно зрежисовані моменти, видно провокаторів, як окремих, так і згрупованих, видно і щирий, дещо охренілий від себе самого та від того, як його грають, Майдан. В хаті тихо, світло від плазми малює бліки на обличчі жінки та спині чоловіка, який "моцує ноута".
Ж. (з нотками розпачу),- і що ж тепер буде? Ч., Срака буде. Велика і красива. А ще буде багато крові. І, запам'ятай, таки недаремної.   Кінець сімейної сценки.
 
Я ото до чого так розлого виклав сімейний діалог з пріоритетом простецького сприйняття подій і умінням передбачати? Та тому, що  нарід наш уже стільки всякого на своєму віку бачив, що здивувати його чимось важко. Чи то гетьман на валу, чи Ленін на броньовику, чи Пеца на якомусь колупаторі. Важливість персони та його центризм насправдіі несуттєві. Вони тимчасові і несуть з собою лише багаж історичного досвіду. Наш народ щиро видає кредит (мандат) довіри кожному, хто озвучує свою мужність нести відповідальність за долю народу. І він же дуже швидко той мандат довіри відбирає в разі його неоправдання. Якщо говорити про нашого сьогоднішнього зверхника, то в очах народу він позбувся того мандату майже відразу після отримання. Тепер спеціально для сабжа - жодні словеса, патетичні промови, обіцянки, скорботні бузі і решта акторських прийомів,- не працює.  Оцінюються лише поступки.
За поступками буде й неуникна Чорна рада, але не вона важлива, оскільки вона є способом розправи, декомресії. Це - для нестатевозрілих.  Я б хотів іншого, а саме, щоб наш теперішній зверхник не поводив себе як передостанній миздобул та барига, а увійшов до історії країни (держави, бл...) як насправді історична особистість, як державний діяч, як рівний Батькові Богдану. Шанси ще є і все у його руках. Чи НІХЕРАТОНЕБУЛЬДОЗЕР?
Пардон за прикінцеву патетику. Скажіть щось з приводу...