Жінка повідомила, що треба збігати в магазин і аптеку. Кажу їй щоб взяла гроші на що вона відовіла, що зніме готівку в банкоматі. Приватівському. Якраз я по ноуту слухав виступ САМОГО, що, мовляв клієнти Приватбанку АНІСКІЛЕЧКИ не постраждають і що… Коротше, я не дуже прислуховувся до того монотонного бубоніння з ноуту, проте дружина промовила: «Ти чув, що ВІН тільки що сказав?». Я коротко відповів: «Дура!». Жінка закополила губу і мовчки висунулася з хати. Образилась…
… … …
Повернулася вона години через дві. З пустими руками, себто сумками, кульками тощо:
-Коло нас один приватівський банкомат демонтували а другий «пустий».
-То пішла б у відділення банку, що поруч.
-Закрили. Вивозять меблі.
-Точно?
-Точно.
-…
-Потім я поїхала в центр міста.
-І?...
-Та сама картина.
-Я підозрював, що нам готують чергову бяку, але щоб такий величезний кавалок… кхм… чоколяду… Не сподівався. Не сподівався…
-Коротше, беру я, як колись казала наша мала доця, «льосі» і йду знову…
Я співчутливо зітхнув.
-Ну я і дура!
Я делікатно промовчав.
 
Слова тут зайві.
 

Отож бо і воно.